Справа №22ц/7961/1641/15 Головуючий у 1 інстанції - Зінченко С.В.
(№22ц/796/13466/14) Доповідач - Панченко М.М.
29 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого Панченка М.М.
Суддів Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
При секретарі Желепі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 9 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, зобов»язання вчинення певних дій,-
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 і просив винести рішення, яким захистити свої честь, гідність та ділову репутацію, просив зобов»язати відповідача спростувати недостовірну інформацію поширену у зверненнях до правоохоронних органів Житомирської та Чернігівської областей про вчинення позивачем злочинних дій, а також пощирену у друкованих засобах масової інформації.
Позивач послався на те, що відповідач у своїх зверненнях зазначав про те, що позивач давав хабарі і підробляв документи щоб отримати згоду у однопартійців по селянській партії щодо підтримки своїє кандидатури на посаду голови цієї партії під час проведення її з»їзду. Звинувавчував позивача у попередній злочинній змові щодо створення для себе під час проведення з»їзду сприятливих умов у процесі обговорення та голосування з питань обрання голови партії
Аналогічна інформація за твердженням позивача була також озвучена відповідачем під час проведення телеконференції УНІАН за участю багатьох кореспондентіві. Крім того указана інформація викладена у газетних статтях та на сайтах в інтернеті.
Так, позивач конкретно заявляє, що недостовірна про нього інформація була поширена відповідачем в мережі інтернету у статтях під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_2» (УНіАН від ІНФОРМАЦІЯ_4) та «ІНФОРМАЦІЯ_3» (від ІНФОРМАЦІЯ_1), як такої, що порушує особисті немайнові права позивача.
Позивач просив зобов»язати відповідача публічно спростувати усі відомості про позивача, які були поширені в засобах масової інформації.
Крім того, позивач просив зобов»язати відповідача передати позивачу печатку, статутні документи, бланки Селянської партії, символіку та інші атрибути цієї партії, якими відповідач володів в силу перебування на посаді голови цієї партії.
РішеннямСолом»янського районного суду м.Києва від 9 вересня 2014 року у позові відмовлено/т.2 а.с.10-12/.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 9 вересня 2014 року, вважаючи, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, та просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 9 вересня 2014 року залишити без змін з таких підстав.
Згідно ст.270 ЦК України «відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров»я, право на безпечне для життя і здоров»я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої наукової і технічної творчості».
Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК Укрїни фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Як слідує з матеріалів справи, позивач, будучи головою Селянської партії України, звернувся до суду з цим позовом і просив захистити його честь, гідність, ділову репутацію в результаті поширення недостовірної інформації про нього колишнім головою цієї партії відповідачем ОСОБА_3.
Колегія суддів вважає, що посилання позивача на звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів про притягнення позивача до кримінальної відповідальності не може бути підставою для кваліфікації указаних дій як поширення недостовірної інформації та приниження у зв»язку з чим честі та гідності позивача, оскільки, відповідач звернувся не до будь-кого взагалі і не з метою поширення цієї інформації необмеженому колу осіб, а звернувся до спеціальних органів уповноважених державю вирішувати питання притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.40 Конституції України, яка є нормою пямої дії, передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов»язані розглянути звернення і дати обгртунтовану відповідь у встановлений законом строк.
При цьому, як правомірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано доказів, що результатом перевірок компетентними органами інформації, що викладена у звернення відповідача, було виявлено чи встановлено факти наявності завідомо неправдивих відомостей, про які стверджує позивач у позовній заяві.
Крім того, позивач заявляє, що на сайтах інтернету відповідачем була поширена про нього недостовірна інформація у статтях під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_2» (УНіАН від ІНФОРМАЦІЯ_4) та «ІНФОРМАЦІЯ_3 (від ІНФОРМАЦІЯ_1), з якої, за твердженням позивача принижується ділова репутація позивача, як керівника Селянської партії України, принижує його честь та гідність /т.1 а.с. 234,235/.
Між тим, із роздруківок указаних текстів з інтернету, наданих суду позивачем, слідує, що у вище зазначених статтях дійсно йдеться про неправомірні дії з організації партійного з»їзду з метою зміни партійного керівництва. Однак жодним чином в цих текстах немає посилання на ім»я позивача, а тому в даному випадку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту порушення немайнових прав позивача ОСОБА_1.
Також, у своїх доводах позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 на пресконференції в УНіАН, у серпні 2013 року, публічно проголосив наступний текст відносно позивача ОСОБА_1, що його «вигнали з роботи за такою статтею, що його зараз навіть у колгосп не приймуть».
На думку позивача зазначене публічне висловлювання відповідача є приниженням його честі та гідності, порушенням його діловї репутації в усвідомленні широкого кола споживачів цієї інформації.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанціїх правомірно кваліфікував, як оціночне судження відповідача ОСОБА_3, оскільки ця інформація не містить фактичних даних відносно позивача.
Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Згідно п.19 постанови №1 від 27.02.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз»яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з»ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Крім того, дійшовши висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що межі допустимої критики стосовно політиків, яким є позивач, є більш широкими в порівнянні цих меж відносоно приватних осіб. На відміну від приватних осіб, політик повинен виявляти більший рівень терпеливості до уваги до нього журналістів і всього суспільства, до кожного його слова і кожної його дії. Будучи публічною особою, політик повинен усвідомлювати, що він несе підвищену відповідальність за стан держави та суспільства, а тому повинен бути більш відкритим для критичних висловлювань.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при поширенні відповідачем спірної інформації порушені особисті немайнові права позивача та завдано шкоди його особистим немайновим благам.
В з»язку з цим, поширену відповідчем інформацію не можна вважати недостовірною, такою, що є негативною, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також відсутні підстави для задоволення позову в частині спростування цієї інформації.
Із роз»яснень викладених у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» слідує, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Обгрунтований висновок суду першої інстанції свідчить про відсутність у діях відповідача складу юридичного правопорушення.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в частині відмови у позові про зобов»язання відповідача передати позивачу печатку, статутні документи, бланки Селянської партії, символіку та інші атрибути цієї партії, оскільки рішення в цій частині відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Висновок суду першої інстанції зроблений на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, як така, що не спростовує висновків суду першої інстанції, а рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 9 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: