Справа № 753/11061/13 Головуючий у 1 - й інстанції: Парамонов Л.М.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/1517/2015
29 січня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 231 448,80 грн., судові витрати в сумі 2314,49 грн., всього на загальну суму 233 763,29 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, позивач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 основної суми боргу в розмірі 15 818,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.10.2014 року еквівалентно 204 865,12 грн., відсотків, нарахованих на підставі ст.1048 ЦК України в розмірі 4 311,83 долари США, що за курсом НБУ станом на 17.10.2014 року еквівалентно 55 843,46 грн., 3% річних в розмірі 1 754,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.10.2014 року еквівалентно 22 718,77 грн., завданих збитків (упущеної вигоди) в розмірі 2 338,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.10.2014 року еквівалентно 30 291,74 грн.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував вимоги ст.534 ЦК України, якою встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Між ним та відповідачем не існує ні письмових, ні усних домовленостей з приводу того, що відповідачем грошові кошти будуть повертатися частинами і такі платежі мають зараховуватися в рахунок повернення основної суми боргу. А тому, в силу вимог закону, повернуті відповідачем грошові кошти позивачем зараховувались в порядку черговості встановленої ст.534 ЦК України. Не застосувавши ст. 534 ЦК України, суд 1-ї інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що розмір основної суми боргу становить 14 825 доларів США, а тому і відсотки по ст.1048 ЦК України, і 3% річних нарахував на меншу суму заборгованості. Також, судом 1-ї інстанції безпідставно проведено розрахунки заборгованості за ставкою 11,22737 грн. за долар США, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення курс долара США становив 12,95122 грн. за долар США. Також, необґрунтовано суд 1-ї інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення завданих збитків (упущеної вигоди), оскільки не повернення відповідачем позики позивачу в повному обсязі позбавило останнього можливості покласти свої кошти на депозит в банку та отримати відповідні відсотки.
Також, не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції є незаконним, порушує права відповідача, судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для розгляду справи. Вказує на те, що під час розгляду справи у суді 1-ї інстанції представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 заявлялося клопотання про призначення по даній справі експертизи. Проте, судом 1-ї інстанції дане клопотання задоволено не було. Не враховано судом при ухваленні рішення і те, що в силу вимог закону для здійснення валютних операції на території України необхідно отримати у Національного банку України індивідуальну ліцензію. Проте, на момент написання розписки від 12.07.2010 року індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти ні у позивача, ні у відповідача не було, а тому в силу вимог ст.215 ЦК України розписка від 12.07.2010 року є недійсною та не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з її недійсністю.
В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника відповідачаОСОБА_4 ОСОБА_7 заперечував.
ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 21 825 доларів США та зобов'язався повернути дані кошти до грудня 2010 року.
На підтвердження укладення договору позики та факту передачі грошей ОСОБА_4 було надано ОСОБА_3 власноручно написану розписку від 12.07.2010 року.
Ні у встановлений в договорі строк, ні в подальшому ОСОБА_4 не повернув грошові кошти ОСОБА_3 в повному обсязі, а тому ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в судовому порядку та з урахуванням позовної заяви про збільшення позовних вимог та зміну ціни позову від 22.04.2014 року просив суд стягнути з відповідача на його користь 18 936,36 доларів США основного боргу; 1 788,75 доларів США відсотків нарахованих на підставі ст.1048 ЦК України та 3% річних; 5 432,57 доларів США завданих збитків (упущеної вигоди) та 41 292 грн. моральної шкоди.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 14 825 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.04.2014 року еквівалентно 166 446,20 грн., відсотки на підставі ст.1048 ЦК України в сумі 4285,41 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.04.2014 року еквівалентно 48 114,01 грн., та 3% річних в сумі 1504,23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.04.2014 року еквівалентно 16 888,59 грн., а всього на загальну суму 231 448,80 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що позичальник свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти не повернув, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача за договором позики становить 14 825 доларів США, що на підставі ст.1048 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки в сумі 4285,41 доларів США, 3% річних в сумі 1504,23 доларів США, з огляду на таке.
Так, згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики вважається укладеним у момент передання грошей.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
З дослідженої в судовому засіданні розписки вбачається, що позивачем 12 липня 2010 року було надано у позику відповідачу грошові кошти в сумі 21 825 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до грудня 2010 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на виконання договору позики від 12.07.2010 року ОСОБА_4 було повернуто ОСОБА_3 частину грошових коштів, а саме:
30.11.2010 року в сумі 24 000 грн., що станом на 30.11.2010 року за курсом НБУ 7,9038 грн. за 1 долар США еквівалентно 3036,52 доларів США (24 000:7,9038);
01.04.2011 року в сумі 8000 грн., що станом на 01.04.2011 року за курсом НБУ 7,9898 грн. за 1 долар США еквівалентно 1001,28 доларів США (8000:7,9898);
02.10.2012 року в сумі 8000 грн., що станом на 02.10.2012 року за курсом НБУ 7,9930 грн. за 1 долар США еквівалентно 1000,88 доларів США (8000:7,9930);
17.01.2013 року в сумі 8000 грн., що станом на 17.01.2013 року за курсом НБУ 7,9930 грн. за 1 долар США еквівалентно 1000,88 доларів США (8000:7,9930);
10.09.2013 року в сумі 8000 грн., що станом на 10.09.2013 року за курсом НБУ 7,9930 грн. за 1 долар США еквівалентно 1000,88 доларів США (8000:7,9930).
Отже, ОСОБА_4 на виконання договору позики від 12.07.2010 року було повернуто ОСОБА_3 7040,44 доларів США.
З наведеного вбачається, що заборгованість ОСОБА_4 за договором позики від 12.07.2010 року становить 14 784,56 доларів США(21 825 доларів США - 7040,44 доларів США).
Таким чином, суд 1-ї інстанції прийшовши до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 12.07.2010 року, не звернув уваги на вказані вище обставини та прийшов до необґрунтованого висновку про те, що відповідачем позивачу повернуто грошові кошти лише в сумі 7000 доларів США і стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає заборгованість за договором позики від 12.07.2010 року в сумі 14 825 доларів США.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 12.07.2010 року необхідно стягнути заборгованість в розмірі 14 784,56 доларів США, що станом на 29.01.2015 року за курсом НБУ 15,8995 грн. за 1 долар США еквівалентно 235 067,12 грн.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З системного аналізу вказаної норми права вбачається, що винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.
Оскільки під час укладення договору позики від 12.07.2010 року сторони не встановили розмір процентів, то в силу вимог закону ОСОБА_3 має право на отримання процентів, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу вимог закону облікова ставка Національного банку України нараховується на національну валюту України - гривню.
З урахуванням часткової сплати, станом на 01.12.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 12.07.2010 року становила 18 788,48 доларів США, що за курсом НБУ 7,960 грн. за 1 долар США еквівалентно 149 556,30 грн. (21 825 доларів США - 3036,52 доларів США х 7,960 грн. за 1 долар США).
Таким чином, за період з 01.12.2010 року по 01.04.2011 року підлягають стягненню проценти в розмірі 3 842,30 грн.(149 556,30 грн.х7,75 облікова ставка НБУ:365:100х121 кількість днів прострочення).
З урахуванням часткової сплати 01.04.2011 року заборгованості в сумі 1001,28 доларів СШАзаборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 12.07.2010 року становила 17 787,20 доларів США, що за курсом НБУ 7,9898 грн. за 1 долар США еквівалентно 142 116,18 грн. (18 788,48 доларів США-1001,28 доларів США х 7,9898 грн. за 1 долар США).
Таким чином, за період з 02.04.2011 року по 22.03.2012 року підлягають стягненню проценти в розмірі 10 772,60 грн. (142 116,18 грн.х7,75 облікова ставка НБУ:365:100х357 кількість днів прострочення).
З урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України за період з 23.03.2012 року по 02.10.2012 року підлягають стягненню проценти на рівні 5665,18 грн.(142 116,18 грн.х7,50 облікова ставка НБУ:365:100х194 кількість днів прострочення).
З урахуванням часткової сплати 02.10.2012 року заборгованості в сумі 1000,88 доларів СШАзаборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 12.07.2010 року становила 16 786,32 доларів США, що за курсом НБУ 7,993 грн. за 1 долар США еквівалентно 134 173,05 грн. (17 787,20 доларів США-1000,88 доларів США х 7,993 грн. за 1 долар США).
Таким чином, за період з 03.10.2012 року по 17.01.2013 року підлягають стягненню проценти в розмірі 2 977,53 грн. (134 173,05 грн.х7,50 облікова ставка НБУ:365:100х108 кількість днів прострочення).
З урахуванням часткової сплати 17.01.2013 року заборгованості в сумі 1000,88 доларів СШАзаборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 12.07.2010 року становила 15 785,44 доларів США, що за курсом НБУ 7,993 грн. за 1 долар США еквівалентно 126 173,02 грн. (16 786,32 доларів США -1000,88 доларів США х 7,993 грн. за 1 долар США).
Таким чином, за період з 18.01.2013 року по 09.06.2013 року підлягають стягненню проценти в розмірі 3 681,48 грн. (126 173,02 грн.х7,50 облікова ставка НБУ:365:100х142 кількість днів прострочення).
З урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України за період з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року підлягають стягненню проценти на рівні 1500,24 грн.(126 173,02 грн.х7,00 облікова ставка НБУ:365:100х62 кількість днів прострочення).
З урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України за період з 13.08.2013 року по 10.09.2013 року підлягають стягненню проценти на рівні 629,13 грн.(126 173,02 грн.х6.50 облікова ставка НБУ:365:100х28 кількість днів прострочення).
З урахуванням часткової сплати 10.09.2013 року заборгованості в сумі 1000,88 доларів СШАзаборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 12.07.2010 року становила 14 784,56 доларів США, що за курсом НБУ 7,993 грн. за 1 долар США еквівалентно 118 172,98 грн. (14 784,56 доларів США -1000,88 доларів США х 7,993 грн. за 1 долар США).
Таким чином, за період з 11.09.2013 року по 20.04.2014 року підлягають стягненню проценти в розмірі 4 692,92 грн. (118 172,98 грн.х6,50 облікова ставка НБУ:365:100х223 кількість днів прострочення).
З урахуванням часткового повернення відповідачем позивачу коштів, зміни облікової ставки Національного банку України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти від суми, що надавалася у позику в розмірі 33 761,38 грн.
Визначаючи розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.. 1048 ЦК України, суд 1-ї інстанції вказаних вище обставин не врахував, безпідставно нарахував проценти на рівні облікової ставки Національного банку України на заборгованість в доларах США, врахувавши лише періоди зміни облікової ставки Національного банку України, при цьому не врахувавши періоди і суми сплаченої відповідачем заборгованості та необґрунтовано стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 проценти за договором позики від 12.07.2010 року в сумі 4285,41 доларів США.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 12.07.2010 року необхідно стягнути проценти в розмірі 33 761,38 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом.
З аналізу ст.625 ЦК України вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, відповідачем не заперечується факт прострочення сплати коштів за договором позики від 12.07.2010 року.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог.
З урахуванням часткового повернення відповідачем позивачу коштів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних: за період з 01.12.2010 року по 01.04.2011 року в сумі 188,40 доларів США (сума боргу 18 788,48 доларів США), за період з 02.04.2011 року по 02.10.2012 року 804,08 доларів США (сума боргу 17 787,20 доларів США), за період з 03.10.2012 року по 17.01.2013 року 147,63 доларів США (сума боргу 16 786,32 доларів США), за період з 18.01.2013 року по 10.09.2013 року 306,19 доларівСША (сума боргу 15 785,44 доларів США), за період з 11.09.2013 року по 20.04.2014 року 269,77 доларів США (сума боргу 14 784,56 доларів США), а всього стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 1716,07 доларів США.
Суд 1-ї інстанції, прийшовши до вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за договором позики від 12.07.2010 року, здійснюючи розрахунок, не врахував, що відповідачем частково сплачувався борг за договором позики, а тому 3% річних підлягали нарахуванню за відповідні періоди та на суму заборгованості, яка мала місце в дані періоди, а не на кінцевий залишок заборгованості.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 12.07.2010 року необхідно стягнути 3% річних в розмірі 1716,07 доларів США, що станом на 29.01.2015 року за курсом НБУ 15,8995 грн. за 1 долар США еквівалентно 27 284,65 грн.
Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 231 448,80 грн. та судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 основної суми боргу в розмірі 14 784,56 доларів США, що станом на 29.01.2015 року за курсом НБУ 15,8995 грн. за 1 долар США еквівалентно 235 067,12 грн., відсотки в сумі в розмірі 33 761,38 грн., 3% річних в розмірі 1716,07 доларів США, що станом на 29.01.2015 року за курсом НБУ 15,8995 грн. за 1 долар США еквівалентно 27 284,65 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ухвалюючи рішення суду необхідно враховувати черговість погашення вимог кредитора встановлену ст.534 ЦК України, колегія суддів вважає необгрутованими, та як положення даної статті застосовується лише в випадках коли у самому договорі передбачене нарахування неустойки - пені або штрафу за невчасне виконання зобов'язання та визначено порядок зарахування платежів, оскільки в протилежному випадку визначення кредитором (одержувачем платежу) на власний розсуд, яка саме заборгованість погашається, порушувало б права платника на його грошові кошти.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 про те, що судом 1-ї інстанції безпідставно не задоволено клопотання про призначення по справі експертизи, колегія суддів вважає необгрутованими, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 144 УПК України встановлено, що експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно вимог чинного законодавства України з метою проведення почеркознавчої експертизи суддя повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до порушення кримінальної (відкриття цивільної чи господарської) справи і не пов'язані з її обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до виникнення справи, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після виникнення справи, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням судді у зв'язку з призначенням даної експертизи.
Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи суддя повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом.
З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2014 року представником відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 було подано клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, з метою встановлення ким було виконано підпис в оригіналі розписки від 12.07.2010 року.
З журналу судового засідання від 07.07.2014 року вбачається, що судом 1-ї інстанції було поставлено на обговорення питання про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи. За результатами обговорення даного клопотання судом було визнано обов'язкову явку ОСОБА_4 в судове засідання, у зв'язку з чим в розгляді справи було оголошено перерву до 04.08.2014 року.
В судове засідання призначене на 04.08.2014 року ні ОСОБА_4, явка якого визнана обов'язковою, ні його представник ОСОБА_7 не з'явились, у зв'язку з чим в розгляді справи було оголошено перерву до17.10.2014 року.
13 жовтня 2014 року на адресу Дарницького районного суду м. Києва від представника відповідача ОСОБА_4ОСОБА_7 надійшло повторне клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи.
Проте, в судове засідання, призначене на 17.10.2014 року, ні ОСОБА_4, явка якого визнана обов'язковою, ні його представник ОСОБА_7 не з'явились. У зв'язку з неможливістю отримання для експерта вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації судом 1-ї інстанції протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав правових підстав надавати відповідачу грошові кошти в доларах США, а тому в силу вимог ст.215 ЦК України розписка від 12.07.2010 року є недійсною та не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з її недійсністю, колегія суддів вважає безпідставними, так як вони не ґрунтуються а вимогах закону. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження даних доводів апелянтом суду не надано.
Що стосується висновку суду про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 5 432,57 доларів США завданих збитків (упущеної вигоди) колегія суддів вважає його обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про неправильність цього висновку безпідставними з огляду на таке.
Зі змісту ст.22 ЦК України, вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.
ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому майнових збитків, а тому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріальну шкоду (упущену вигоду) відповідач завдав позивачу внаслідок того, що не виплативши позивачу у строки встановлені в договорі позики грошові кошти, фактично позбавив можливості останнього укласти депозитний договір та отримати відповідні відсотки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за користування грошовими коштами позивача за договором позики з відповідача на його користь стягнуті відсотки за ст.. 1048 ЦК України та 3 % річних за період затримки виконання грошового зобов'язання.
Обґрунтовано суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, так як особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених статтями 280, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Між сторонами виник спір з приводу невиконання договірних зобов'язань за договором позики, вказаним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2961,13 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 533, , 6251046, 1047, 1048, 1049ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 відхилити.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 231 448,80 грн., судових витрат в сумі 2314,49 грн., всього на загальну суму 233 763,29 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) основну суму боргу в розмірі 14 784,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2015 року еквівалентно 235 067,12 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч шістдесят сім гривень дванадцять копійок), відсотки в розмірі 33 761,38 грн. (тридцять три тисячі сімсот шістдесят одна гривня тридцять вісім копійок), 3% річних в розмірі 1716,07 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2015 року еквівалентно 27 284,65 грн. (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в сумі 2961,13 грн.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: