03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа №761/25515/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2203/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Фролова І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
21 січня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Басюк Ю.В.
за участю : представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У квітні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що товариство є постачальником житлово-комунальних послуг, споживачем яких є ОСОБА_6
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та користується житлово-комунальними послугами, які надає позивач.
Починаючи з липня 2007 року відповідач не сплачує плату за комунальні послуги, у зв'язку із чим у період з липня 2007 року до листопада 2011 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в розмірі 13794 грн.34 коп.
У процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 1 липня 2007 року до 30 травня 2013 року в розмірі 27491 грн.45 коп.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно- житлова компанія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія» подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на те, що висновок суду не відповідає обставинам справи, судом не з'ясовані усі обставини, що мають значення для її вирішення, а обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими недоведені. Зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову в стягненні боргу за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2010 року по травень 2013 року, як термін ( три роки), що передував зверненню до суду з позовом, жодним доказом не вмотивований. Крім того, судом не враховано, що відповідачем здійснювалась часткова сплата заборгованості, що свідчить про визнання ним свого обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг.
В судове засідання представник ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія» не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( т.2 а.с. 129), причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Представники ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін. Разом з тим, ОСОБА_3 пояснив, що в спірній квартирі проживає він, хоча і не зареєстрований. Він користується житлово-комунальними послугами, але не несе витрат по їх оплаті зважаючи на відсутність договору. Крім того, ОСОБА_4 пояснила, що позивач не є управителем будинку, а отже не має права вимагати сплати заборгованості.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що строк позовної давності до заявлених позовних вимог сплив, причини пропуску строку позовної давності не є поважними, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст..309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1( площа 90,6 кв.м) та користується житлово-комунальними послугами, які надає ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія».
Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації № 967 від 30 червня 2006 року визначено, що по будинку АДРЕСА_1 - ТОВ «ЕлітЖитлоСервіс» приймає на баланс та експлуатує будинок; теплові, кабельні мережі приймає на баланс - АК «Київенерго»; водопроводні, каналізаційні мережі - ВАТ АК «Київводоканал»; електромережі - КП «Київміськсвітло» ( т.1 а.с.181-183).
20 вересня 2006 року між ТОВ «ЕлітЖитлоСервіс», як виконавцем, та ТОВ «Юга-Групп», як замовником, був укладений договір № 20-09-06 по утриманню та експлуатації будинку по АДРЕСА_1, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснювати утримання вказаного житлового будинку, забезпечувати його експлуатацію і обслуговування відповідно до закону та умов цього договору за винагороду, здійснювати утримання будинку і прибудинкової території, виконувати роботи та надавати послуги згідно переліку, який наведений в Додатку № 1, який є невід»ємною частиною даного договору.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 1 вересня 2007 року до Договору № 20-09-06 від 20 вересня 2006 року, укладеної між ТОВ «Юга-Груп», ТОВ «ЕлітЖитлоСервіс» та ТОВ «Експлуатаційно - житлова компанія», останнє прийняло на себе всі права та обов'язки по договору від виконавця щодо здійснення утримання та експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1, та набуло всіх прав та обов'язків, що відповідно до договору належать виконавцю.
Додатковими угодами № 2 від 20 вересня 2006 року та № 3 від 17 вересня 2008 року строк дії договору від 20 вересня 2006 року було продовжено.
ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія» на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були укладені договори про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» ( т.1 а.с.102-104) та ТОВ «Євро-Реконструкція» ( т.1 а.с.112-115); договір про постачання електричної енергії з АК «Київенерго» ( т.1 а.с.123-126); договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів з ПП «Експеримент» ( т.1 а.с.137-138) та договорі про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі з ВАТ «АК «Київводоканал» ( т.1 а.с.118-119).
Таким чином, заперечення представників відповідача, що ТОВ «Експлуатаційно - житлова компанія» є неналежним позивачем з огляду на відсутність доказів на підтвердження його повноважень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що саме ТОВ «Есплуатаційно-житлова компанія» здійснює утримання будинку, прибудинкової території, уклало договори з відповідними організаціями на водо- і теплопостачання.
Відповідно до ст.ст.66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.2,7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму. Власник квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, відповідач ОСОБА_6, будучи власником квартири АДРЕСА_1, зобов'язана оплачувати надані їй житлово-комунальні послуги. Позивач до ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія» як обслуговуючої організації з приводу надання житлово-комунальних послуг неналежної якості чи їх ненадання не зверталася, що підтверджується довідкою № 800 від 3 жовтня 2013 року (а.с.189). Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в АДРЕСА_1, власником якої є його матір ОСОБА_6, і користується послугами, зокрема, з водопостачання, водовідведення, теплопостачання.
Посилання представників відповідача на відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, як на відсутність обов'язку по сплаті за їх отримання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена обставина не може бути підставою для відмови у позові.
Із матеріалів справи убачається, що між сторонами відсутній письмовий договір про надання житло-комунальних послуг.
Незважаючи на відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, із фактичних стосунків, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існували, оскільки позивач у спірний період надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також інші житлово-комунальні послуги, а відповідач користувався наданими послугами та послугами централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання, частково та періодично сплачуючи їх вартість.
Згідно наданого розрахунку борг відповідача за стягненням якого звернувся до суду позивач розраховується з липня 2007 року і з урахуванням додаткового розрахунку до травня 2013 року включно і становить 27491 грн.45 коп.
Заперечуючи проти розрахунку відповідач ОСОБА_6 посилається на та, що вона сплачує за дійсно спожиті послуги, зокрема, холодне та гаряче водопостачання та водовідведення згідно показників лічильників.
Відповідно до п. 9,10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентській облік, періодична повірка, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
Згідно акту складеного 15 червня 2011 року комісією ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія» власник квартири № 67 відмовив у опломбуванні лічильників холодної та гарячої води (т.1 а.с.188). Дані обставини підтвердили в судовому засіданні представники відповідача.
ОСОБА_6 до ТОВ «Експлуатаційно-житлова компанія» як обслуговуючої організації з приводу повірки та/чи опломбування лічильників гарячої та/чи холодної води не зверталася, що підтверджується довідкою № 800 від 3 жовтня 2013 року (т.1 а.с.189).
За відсутності у позивача інформації щодо установлення в квартирі відповідача засобів обліку води, позивач згідно з п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення обґрунтовано нараховував плату за надані послуги згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення з розрахунку на одну особу.
Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності заборгованості у зв'язку з проведеною оплатою за показниками квартирних лічильників належними доказами не підтверджені, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховувалася виходячи із тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (т. 1 а.с.88).
За змістом п.2 ч.1 ст.20, ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується та сплачується щомісячно.
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
За положеннями ст..256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом зазначених норм матеріального права строк позовної давності щодо стягнення щомісячних платежів у договорах без визначення строку виконання розраховується починаючи з кожного місяця окремо.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд першої інстанції зазначених норм закону не врахував і безпідставно вважав, що строк позовної давності сплив щодо всіх вимог позивача.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 17 квітня 2013 року, а також наявність заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст..ст.256,257 ЦК України з відповідача ОСОБА_6 підлягає стягненню заборгованість за період з квітня 2010 року по травень 2013 року (в межах трирічного строку) в сумі 19986 грн.68 коп. з урахуванням платежів здійснених відповідачем.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що строк позовної давності переривався у зв'язку із зверненням позивача до суду з заявами про видачу судового наказу, колегією суддів не приймаються, оскільки заяви про видачу судового наказу судом не розглядалися, відповідно судового наказу видано не було, а отже, таке звернення позивача в розумінні ст..264 ЦК України не може вважатися зверненням до суду із позовом відповідно до процесуального закону.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач за спірний період не сплачував платежів у розмірах, що перевищують нараховану плату, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 визнавала свій борг по сплаті за житлово-комунальні послуги перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_6 , з якої підлягає стягненню заборгованість в сумі 19986 грн.68 коп.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» 19 986 грн. 68 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» судовий збір в сумі 274 грн. 91 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: