29 січня 2015 року Справа № 911/1889/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: прокурора: Савицька О.В. - ст. прокурор відділу ГПУ, посв. №015589, позивача-1: не з'явились, повідомлені належно, позивача-2: Земляна О.О. - дов. від 17.11.14, відповідача: Шабельник В.В. - дов. від 10.06.14,
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від03.12.14
у справі№911/1889/14 Господарського суду Київської області
за позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства; 2) Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника"
пророзірвання договору та повернення майна
Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.10.12, укладеного між позивачем-2 і відповідачем, та повернення Дніпровсько-Тетерівському державному лісомисливському господарству лісових ділянок, загальною площею 2,6480 га, а саме: 1,9700 га у виділах 1,2,4,5,6 кварталу 54 та 0,6780 га у виділах 11, 12, 13, 21, 22 кварталу 55, виділу 9 кварталу 23 Сухолуцького лісництва, які розташовані на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області. Прокурор вказував на те, що відповідачем на спірних лісових ділянках без погодження з постійним лісокористувачем - Дніпровсько-Тетерівським державним лісомисливським господарством були зведені споруди та будівлі. Наведене, на думку прокурора, є підставою для розірвання спірного договору оренди та повернення лісових ділянок позивачеві-2. Позов обґрунтований приписами статей 18, 20, 22, 74 Лісового кодексу України, статей 526, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.07.14 (суддя Лопатін А.В.) позов задоволено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору та повернення лісових ділянок постійному лісокористувачеві, оскільки відповідачем в порушення умов договору і вимог законодавства без дозволу постійного лісокористувача було здійснено забудову спірних лісових ділянок та споруджено на них капітальні будівлі і споруди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14 (судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) перевірене рішення у справі залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника", яке просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 9, 651 Цивільного кодексу України, статті 22 Лісового кодексу України, статей 1, 33 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на тому, що воно не припускалося істотного порушення умов спірного договору та не вчиняло дій спрямованих на завдання шкоди навколишньому природному середовищу. Скаржник також вказує на те, що стаття 22 Лісового кодексу України врегульовує відносини щодо припинення права постійного користування лісами, між тим, у відповідача за спірним договором виникло право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду. В судовому засіданні скаржник зауважував на необхідності призначення у справі судової експертизи.
Від Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити без змін судові акти у справі.
Від позивача-1 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.12 між Дніпровсько-Тетерівським державним лісомисливським господарством - постійним лісокористувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника" - тимчасовим лісокористувачем був укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками. За умовами цього договору постійний лісокористувач виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає у довгострокове тимчасове користування виключно для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей дві лісові ділянки, площами 1,9700 га і 0,6780 га, на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області (Сухолуцьке лісництво). Лісові ділянки передаються без вилучення та зміни їх цільового призначення строком на 49 років (пункти 1.3, 2.1 договору). Згідно з пунктами 4.3.1, 4.3.3, 4.4.1 договору тимчасовий лісокористувач зобов'язаний дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, правил техніки безпеки та охорони праці, а також користуватися лісовими ділянками лише у відповідності до їх цільового призначення, тобто для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. Разом з тим, пунктом 4.4.2 договору сторони обумовили, що лісокористувач має право у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі, об'єкти малої архітектурної форми, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов цього договору. Розділом 11 договору сторони визначили підстави зміни умов договору і припинення його дії. Зокрема, дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених цим договором, випадкового знищення, пошкодження лісових ділянок, що істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством (пункт 11.4 договору). На виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі від 19.11.12 передав, а відповідач прийняв у користування лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідачем були порушені умови договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.10.12; ним без дозволу постійного лісокористувача - Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства здійснено забудову спірних лісових ділянок та зведено на них капітальні будівлі і споруди; штучні гідротехнічні споруди; лісові ділянки обнесені парканом на бетонній основі та облаштовані контрольно-пропускним пунктом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника прокурора Київської області заявлена в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника" про розірвання договору від 01.10.12, укладеного між позивачем-2 і відповідачем, та повернення постійному лісокористувачеві лісових ділянок, площею 1,9700 га (Сухолуцьке лісництво квартал 54 виділи 1,2,4,5,6) та площею 0,6780 га (Сухолуцьке лісництво квартал 23 виділ 9 та квартал 55 виділи 11,12,13,21,22), які розташовані на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову. Правовідносини з використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, Лісовим кодексом України. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 Земельного кодексу України). Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України). Відповідно до приписів статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. За приписами статті 18 названого Кодексу об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Статтею 20 Лісового кодексу України унормовано права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. За приписами наведеної норми тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, окрім іншого, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності. Отже, у розумінні приписів наведеної норми та положень договору за згодою з постійним лісокористувачем можливо зводити лише тимчасові споруди. Між тим, господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, факт порушення відповідачем умов договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.10.12; здійснення відповідачем без дозволу постійного лісокористувача (позивача-2) забудови спірних лісових ділянок та зведення на них капітальних будівель і споруд, що є підставою для розірвання зазначеного договору. Згідно з приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України). Оскільки господарські суди встановили порушення умов договору та вимог земельного і лісового законодавства щодо користування орендованими лісовими ділянками та те, що право на розірвання спірного договору передбачено його умовами, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову є правомірним. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду апеляційної інстанції у призначенні судової екологічної експертизи, визнаються неспроможними, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого апеляційним господарським судом установлено не було. Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції розглянув відповідне клопотання відповідача та навів обґрунтовані мотиви за якими його відхилив. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і посилання скаржника на помилкове застосування судом приписів статті 22 Лісового кодексу України, позаяк цією нормою суд апеляційної інстанції не керувався та не обґрунтовував нею судове рішення. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними та не спростовують встановленого судами та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Таким чином, судові акти у справі залишаються без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14 у справі №911/1889/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом Лесника" - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець