29 січня 2015 року Справа № 925/92/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокурора: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №023013, позивача, відповідача-2: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Коровкін О.В. - директор,
касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.14
у справі№925/92/14 Господарського суду Черкаської області
за позовомПрокурора Лисянського району в інтересах держави в особі Лисянської районної державної адміністрації
до1. Приватного підприємства "Родинний сад" 2. Головного управління Держземагентства у Черкаській області
пророзірвання договору оренди землі та стягнення боргу
У судовому засіданні 22.01.15 оголошувалася перерва до 29.01.15.
Прокурор Лисянського району звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Лисянської районної державної адміністрації до Приватного підприємства "Родинний сад" і Головного управління Держземагентства у Черкаській області про стягнення з Приватного підприємства "Родинний сад" 13525,23 грн. боргу з орендної плати; розірвання договору оренди землі від 20.07.09, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією і ПП "Родинний сад", та зобов'язання відповідача-1 повернути земельну ділянку, загальною площею 74,9976 га, яка знаходиться в адміністративних межах Бужанської сільської ради. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повної та вчасної сплати орендних платежів у 2013 році за договором від 20.07.09. У зв'язку з цим прокурор вважав підставним розірвання спірного договору оренди та повернення земельної ділянки власникові. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 3, 11, 12, 16, 509, 525, 526, 549, 611, 629, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 96, 141 Земельного кодексу України, статей 15, 24, 25, 32, 35 Закону України "Про оренду землі", статей 5, 25, 26 Закону України "Про плату за землю".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.05.14 (суддя Єфименко В.В.) позовні вимоги задоволено. Розірвано спірний договір оренди, стягнуто з Приватного підприємства "Родинний сад" на користь Лисянської районної державної адміністрації 13525,23 грн. боргу та зобов'язано приватне підприємство повернути земельну ділянку. У позові до Головного управління Держземагентства у Черкаській області відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за спірним договором оренди землі, що визнав підставою для стягнення несплаченої орендної плати та розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки. Судове рішення обґрунтовано приписами статті 96 Земельного кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, статті 287.3 Податкового кодексу України, статей 3, 13, 15, 24, 32 Закону України "Про оренду землі".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.14 (судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) перевірене рішення у справі скасовано в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі від 20.07.09 і зобов'язання ПП "Родинний сад" повернути спірну земельну ділянку, та відмовлено у позові в цій частині. Суд апеляційної інстанції не установив системного характеру несплати відповідачем-1 орендної плати за договором оренди землі, а тому визнав, що відсутні підстави для розірвання договору і повернення земельної ділянки. Крім того, судом було враховано, що Лисянська районна державна адміністрація (позивач) не наполягає на розірвання спірного договору та не заперечує проти продовження орендних правовідносин з відповідачем-1. В решті рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Заступник прокурора міста Києва, який просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 141 Земельного кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 21, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор наголошує на несплаті відповідачем орендної плати у 2013 році за спірним договором, що є підставою для його розірвання.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.07.09 між Лисянською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Приватним підприємством "Родинний сад" - орендарем був укладений договір оренди землі, зареєстрований 07.09.09 за №040978900005. У відповідності до умов цього договору орендодавець зобов'язався надати, а орендар, в свою чергу, прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 74,9976 га, у тому числі, 54,3691 га - ріллі із земель запасу та 20,6285 га ріллі із земель резервного фонду для посадки саду, яка знаходиться в адмінмежах Бужанської сільської ради. Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1 168 570 грн. Строк дії договору становить 49 років (пункт 8 договору). Згідно з положеннями пункту 9 договору та додатку до договору річна орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,7 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 19865,69 грн. (з 01.01.09 до 31.12.09), а в подальшому - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 35057,10 грн. (з 01.01.10). Пунктом 28 договору оренди передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Прокурор посилався на порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів у 2013 році за договором оренди землі від 20.07.09. В процесі розгляду спору апеляційний господарський суд установив, з підтвердженням матеріалами справи, що ПП "Родинний сад" має заборгованість за спірним договором у сумі 13525,23 грн. Цей борг був стягнутий з відповідача-1 місцевим господарським судом, з висновками якого в цій частині погодився і суд апеляційної інстанції. Разом з тим, апеляційний господарський суд не установив системного характеру несплати відповідачем-1 орендної плати за спірним договором. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора Лисянського району заявлена в інтересах держави в особі Лисянської районної державної адміністрації про стягнення з Приватного підприємства "Родинний сад" 13525,23 грн. боргу з орендної плати; розірвання договору оренди землі від 20.07.09; та зобов'язання ПП "Родинний сад" повернути земельну ділянку, загальною площею 74,9976 га, яка знаходиться в адміністративних межах Бужанської сільської ради. Рішенням місцевого господарського суду ці вимоги були задоволені. Скасовуючи частково рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі"). За приписами статті 31 названого Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а саме: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначені наслідки розірвання договору оренди землі, а саме: у разі розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Разом з тим, підстави припинення права користування земельною ділянкою унормовані статтею 141 Земельного кодексу України. За приписами зазначеної норми однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. У розумінні приписів наведеної норми договір оренди землі можливо розірвати лише в разі несплати орендної плати, яка носить системний характер. Статтею 651 Цивільного кодексу України також унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що заборгованість ПП "Родинний сад" перед позивачем за спірним договором становить 13525,23 грн. Між тим, визнавши наявність у відповідача-1 заборгованості зі сплати орендної плати у вказані сумі, суд апеляційної інстанції не установив системного характеру такої несплати та істотного порушення ПП "Родинний сад" умов договору, які б слугували підставою для його розірвання у розумінні приписів статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України. Водночас судом було враховано і те, що позивач (орендодавець) не має наміру достроково припиняти орендні правовідносини з відповідачем-1, оскільки орендна плата орендарем сплачується. Згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції установив відсутність обставин, з яким законодавство пов'язує розірвання договору за рішенням суду, та зважаючи на те, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від розірвання договору, висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні цих позовних вимог визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують викладеного і установленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.
В частині стягнення з ПП "Родинний сад" спірної суми боргу постанова у справі прокурором не оскаржена, а тому судом касаційної інстанції не переглядалася.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.14 у справі №925/92/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В. Швець