28 січня 2015 року Справа № 917/258/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року
у справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"
простягнення коштів
у лютому 2014 року, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 3 479 433,90 грн. попередньої оплати, 893 987,25 грн. - 24 % річних за користування коштами, 1 536 760 грн. пені та 3 730 000 грн. штрафу, за порушення зобов'язань за договором № К036POL-F від 26.06.2013 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 3 479 433,90 грн. передоплати, 235 648,24 грн. річних та 768 380 грн. пені, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 730 000 грн. штрафу скасовано та постановлено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року у частині стягнення з СТОВ "Прогрес" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 3 730 000 грн. штрафу змінено, зменшено суму штрафу з 3 730 000 грн. до 700 000 грн. У решті рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року залишено без змін.
На виконання зазначених судових рішень господарським судом Полтавської області 04.09.2014 року видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 917/258/14.
16.09.2014 року відповідач звернувся із заявою, у якій з урахуванням уточнень просив розстрочити виконання судового рішення на дванадцять місяців згідно запропонованого графіку.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.09.2014 року заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення задоволено, виконання судового рішення розстрочено на дванадцять місяців згідно запропонованого відповідачем графіку.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
За роз'ясненнями, наданими у п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість сільськогосподарського підприємства є значною і здійснення стягнення всієї суми є неможливим в силу фінансового стану боржника, кредиторська заборгованість якого складає 52 325 грн., а тому з огляду на матеріальний стан боржника, враховуючи здійснення ним у повному обсязі платежів у відповідності до запропонованого ним графіку та інші обставини, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно постановили про розстрочення платежів за судовим наказом, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко