28 січня 2015 року Справа № 904/2448/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Антарес"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року
у справі за позовомПриватного підприємства "Антарес"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення коштів
у травні 2014 року, ПП "Антарес" звернулась до господарського суду з позовом до підприємця ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих 80 000 грн., 16 414,79 грн. як проценти за користування чужими коштами, 2 155,30 грн. 3 % річних та 1 015,67 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Антарес" 80 000 грн., а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 901, ст. 903, ст. 907 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Під час розгляду справи встановлено, що за умовами договору від 01.09.2010 року відповідач зобов'язався за обумовлену плату надавати позивачу у справі юридичні послуги у судах на правах представника останнього з відповідними повноваженнями.
Цей договір укладено на невизначений термін, а припинення його можливе за ініціативою кожної із сторін договору.
Станом на червень 2011 року цей договір не було розірвано, як і у подальшому, а тому 05.06.2011 року відповідачу видано 80 000 грн., які за прибутковим касовим ордером визначились ним як плата за юридичні послуги у спорі зі страховою компанією "Альфа-Страхування", що підтверджує і позивач.
На виконання взятих на себе зобов'язань відповідач підготував позовні матеріали та приймав участь у частині судових засідань, як представник позивача у справі № 32/14, що підтверджується приєднаними до справи копіями процесуальних документів у справі за позовом до СК "Альфа-Страхування", тоб-то виплата 80 000 грн. є попередньою оплатою послуг відповідача.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла
його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Оскільки між сторонами наявний договір про оплатне надання послуг, а кошти, які просить стягнути позивач отримано відповідачем як оплату цих послуг, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.
За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення першої інстанції, відмовивши у позові, і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційної інстанції за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко