27 січня 2015 року Справа № 12/5009/1801/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача),
Короткевича О.Є.,
Куровського С.В.
розглянувши касаційну скаргуВАТ "Вуглецевий композит" в особі ліквідатора Іщенка Дмитра Васильовича
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року
у справі господарського суду№ 12/5009/1801/11 Запорізької області
за заявоюПАТ "Український графіт"
до ВАТ "Вуглецевий композит"
про визнання банкрутом
ліквідаторІщенко Д.В.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ВАТ "Вуглецевий композит":не з'явилися,
ПАТ "Український графіт":Олійник О.С. (довіреність №45/16 від 19.01.2015 року),
Фонду державного майна України:Янчук М.А. (довіреність №382 від 29.12.2014 року),
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області: Чегель О.А. (довіреність №01/36 від 14.01.2015 року),
Генеральної прокуратури України:Савицька О.В., посвідчення №015589 від 13.03.2013 року.
у провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа №12/5009/1801/11 про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 11.04.2011 року за заявою ВАТ "Український графіт", правонаступником якого є ПАТ "Український графіт", (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).
Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 року (залишена в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іщенка Д.В. (том 20, а.с. 152-154, том 21, а.с. 246-250, том 22, а.с. 69-74).
Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" №44 (5544) від 06.03.2013 року, в якому зазначено, що заяви кредиторів приймаються впродовж двох місяців (том 21, а.с. 13 - зворот).
07.05.2013 року шляхом направлення поштового відправлення ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя звернулася до господарського суду зі заявою №8910/10-014 від 16.04.2013 року про визнання її кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 1 488 572, 47 грн., що становлять заборгованість підприємства-боржника зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій (вх. №09-06/9109 від 13.05.2013 року) (том 28, а.с. 32 - 41).
28.05.2013 року орган доходів і зборів уточнив заяву з кредиторськими вимогами по податкових зобов'язаннях підприємства-банкрута та просив визнати його кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 1 486 383, 50 грн., в тому числі 839 084, 73 грн. конкурсних вимог та 647 298, 77 грн. поточних вимог, з яких 634 868, 85 грн. основного платежу та 12 429, 92 грн. штрафних санкцій (вх. №09-06/11205 від 28.05.2013 року) (том 28, а.с. 60 - 109).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 року (суддя Дьоміна А.В.) визнано поточні грошові вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до боржника на суму 617 895, 52 грн. з віднесенням їх до третьої черги задоволення реєстру вимог кредиторів (том 28, а.с. 128 - 129).
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ВАТ "Вуглецевий композит" в особі ліквідатора Іщенка Дмитра Васильовича (далі - скаржник) звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати результат розгляду судом першої інстанції кредиторських вимог органу доходів і зборів згідно оскаржуваної ухвали від 14.07.2014 року та відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповнотою дослідження обставин справи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" задоволено частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 року у справі скасовано частково та викладено її резолютивну частину в такій редакції:
"Заяву Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя задовольнити частково.
Визнати поточні грошові вимоги Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, 69001, до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", Північне шосе, 31-А, МСП-982, м. Запоріжжя, 69600, код за ЄДРПОУ 24516317, на суму 414 152, 16 грн., з яких 363 844, 28 грн. віднести до третьої черги реєстру вимог кредиторів, 50 307, 88 грн. - до шостої черги реєстру вимог кредиторів.
В частині заявлених поточних кредиторських вимог Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на суму 203 540, 36 грн. провадження у справі №12/5009/1801/11 припинити.
В задоволенні решти кредиторських вимог Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя відмовити." (том 32, а.с. 238 - 248).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.11.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.07.2014 року в частині визнання та віднесення грошових вимог податкової інспекції на суму 363 844, 68 грн. до третьої черги задоволення реєстру вимог кредиторів та прийняти в цій частині нове рішення, яким віднести спірні вимоги до шостої черги задоволення. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, та статей 35, 51 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у безпідставності включення апеляційним судом до третьої черги задоволення грошових вимог органу доходів і зборів на суму 363 844, 68 грн., заявлених у дану справу, на думку скаржника, з пропуском двохмісячного строку для звернення з поточними вимогами до боржника, визначеного частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.11.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "Український графіт" (Олійника О.С.), Фонду державного майна України (Янчука М.А.), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (Чегель О.А.) та прокурора Генеральної прокуратури України Савицьку О.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року, положення якого застосовувалися до процедури розпорядження майном боржника), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 27.02.2013 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відтак, у справах про банкрутство, порушених з 19.01.2013 року, а також порушених до 19.01.2013 року та ліквідаційна процедура у яких здійснюється згідно Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення зобов'язань боржника перед органами доходів і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, податкова інспекція, яка є уповноваженим державою органом на стягнення зі суб'єктів господарювання, щодо яких порушено справу про банкрутство, несплачених сум податкових платежів, як поточний кредитор, вправі звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою господарського суду від 11.04.2011 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит" за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року), оголошення про що опубліковано в газеті "Голос України" №154 від 19.08.2011 року (том 1, а.с. 1, том 14, а.с. 51); ухвалою господарського суду від 14.06.2011 року введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Багмета С.В. (том 7, а.с. 31 - 32).
Судами встановлено, що постановою господарського суду від 27.02.2013 року (залишена в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій) боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іщенка Д.В. (том 20, а.с. 152-154, том 21, а.с. 13 - зворот, 246-250, том 22, а.с. 69-74).
Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до ліквідаційної процедури банкрута положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, зокрема, щодо наслідків визнання боржника банкрутом, а також порядку пред'явлення та черговості задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.
Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" №44 (5544) від 06.03.2013 року (том 21, а.с. 13 - зворот). Відтак, перебіг строку розпочався 07.03.2013 року, а останнім днем 2-х місячного строку на подання поточних грошових вимог в ліквідаційній процедурі підприємства-банкрута є 07.05.2013 року, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 50 та частини 2 статті 51 ГПК України.
З такою правовою позицією погодився Вищий господарський суд України у Постанові від 14.05.2014 року у справі №922/2378/13.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.05.2013 року ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя заявила у дану справу про банкрутство кредиторські вимоги на загальну суму 1 488 572, 47 грн., що становлять заборгованість підприємства-боржника зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій; в подальшому, 28.05.2013 року орган доходів і зборів зменшив розмір пред'явлених до боржника грошових вимог до 1 486 383, 50 грн., в тому числі 839 084, 73 грн. конкурсних вимог та 647 298, 77 грн. поточних вимог (634 868, 85 грн. основного платежу та 12 429, 92 грн. штрафних санкцій) (том 28, а.с. 32-41, 60-109).
Згідно наданих податковою інспекцією розрахунків податкового боргу, податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд, переглядаючи грошові вимоги податкової інспекції в апеляційному порядку, встановив, що спірні кредиторські вимоги виникли як до порушення щодо боржника справи про банкрутство та є конкурсними за своєю правовою природою, так і в ході процедури розпорядження його майном (поточні вимоги); також податковою інспекцією заявлено вимоги щодо сплати боржником штрафних санкцій, застосованих до боржника за неналежне виконання податкових зобов'язань після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою про порушення щодо боржника справи про банкрутство від 11.04.2011 року.
Розглядаючи грошові вимоги органу доходів і зборів на суму 203 540, 36 грн., що виникли на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість №№ 47326, 56706, 66256, 83359 та податкових розрахунків по податку за спеціальне використання води №№ 53349, 76691, апеляційний суд встановив, що спірні вимоги були предметом розгляду в межах даної справи про банкрутство, за результатами якого Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 30.01.2013 року в частині розгляду конкурсних вимог ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на суму 1 082 544, 96 грн. та відмовлено у визнанні спірних вимог податкової інспекції в повному обсязі.
З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14.07.2014 року в частині розгляду кредиторських вимог органу доходів і зборів на суму 203 540, 36 грн. та припинив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.
Кредиторські вимоги податкової інспекції на суму 414 152, 16 грн. податкової заборгованості, що виникла в процедурі розпорядження майном боржника та підтверджена належними та достатніми доказами у справі, апеляційним судом визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника у такій черговості їх задоволення (з урахуванням моменту пред'явлення спірних вимог у дану справу про банкрутство): у третю чергу - грошові вимоги на суму 363 844, 28 грн., які заявлено в межах двохмісячного строку на звернення з поточними вимогами до боржника відповідно до заяви від 16.04.2013 року (без врахування уточнень від 28.05.2013 року), а 50 307, 88 грн. у шосту чергу задоволення, як поточні вимоги податкової інспекції, заявлені з пропуском зазначеного строку, який є граничним і поновленню не підлягає.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.
Висновки апеляційного суду за змістом оскаржуваної постанови від 20.11.2014 року про відхилення кредиторських вимог органу доходів і зборів на суму 856 058, 06 грн. (839 084, 73 грн. + 16 973, 33 грн.) податкової заборгованості, що виникла у боржника до порушення даної справи про банкрутство ухвалою від 11.04.2011 року, узгоджуються з положеннями частини 2 статті 14 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) про погашення вимог конкурсних кредиторів у випадку, якщо такі вимоги заявлено після закінчення строку, встановленого для їх подання.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність нарахування органом доходів і зборів штрафних санкцій на загальну суму 12 632, 92 грн. за невиконання боржником податкових зобов'язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою про порушення даної справи про банкрутство.
Доводи ліквідатора банкрута за змістом касаційної скарги про помилковість віднесення апеляційним судом до третьої черги задоволення поточних вимог податкової інспекції на суму 363 844, 28 грн. з посиланням на їх пред'явлення до боржника з пропуском двохмісячного строку, визначеного частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим, на думку скаржника, спірні вимоги підлягають погашенню у шосту чергу в ліквідаційній процедурі підприємства-банкрута, колегія суддів касаційного суду відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на звернення органу доходів і зборів із спірними кредиторськими вимогами в останній день строку - 07.05.2013 року.
За таких обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року у справі №12/5009/1801/11 з дотриманням норм матеріального та процесуального права та відмову в задоволенні касаційної скарги ВАТ "Вуглецевий композит" в особі ліквідатора Іщенка Дмитра Васильовича.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" в особі ліквідатора Іщенка Дмитра Васильовича залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року у справі №12/5009/1801/11 залишити без змін.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.Є. Короткевич
С.В. Куровський