Справа: № 826/15331/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,
при секретарі Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 жовтня 2014 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку та заборону платника податків відчужувати майно, -
У вересні 2014 року Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податку та заборону платника податків відчужувати майно, мотивуючи звернення тим, що платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу, та просив суд накласти арешт на все майно та інші цінності, що належать ТОВ «Авто Лінія».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2014 року подання задоволено частково: зупинено видаткові операції на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» та заборонено товариству відчужувати майно; у задоволенні решти вимог подання відмовлено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення наявністю законодавчо встановлених підстав виникнення податкової застави та порядку опису майна у податкову заставу, а саме ненадання платником податків необхідних документів згідно листа №18301/10/26-54-25-24 від 01.09.2014 року, внаслідок чого контролюючим органом було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено, що у відповідача виникла заборгованість у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 38219710,00 грн.
01.09.2014 р. у відповідності до п.п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, позивачем прийнято рішення № 18314/10/26-54-25-24 про опис майна в податкову заставу.
Керуючись п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві виставлено податкову вимогу №8901-25 від 01.09.2014 року та складено лист №18301/10/26-54-25-24 від 01.09.2014 року про надання переліку майна (згідно наданої форми), яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та рішення про опис майна у податкову заставу №18314/10/26-54-25-24 від 01.09.2014 року, які вручено відповідачу 05.09.2014 року.
Перелік майна та всіх необхідних документів відповідачем до податкового органу у визначений ним строк надано не було.
З метою проведення опису майна в податкову заставу співробітниками ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві двічі здійснено виїзд за адресою, зазначеною в реєстраційних документах відповідача.
В матеріалах справи наявні акти про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого, якими підтверджено факт недопущення відповідачем податкового органу на територію платника податків. Додатково складено акти відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Так, відповідно до п.89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
В силу вимог пункту 89.4 цієї ж статті Кодексу у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Відповідно до п.91.4 ст.91 цього Кодексу, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Вказана норма передбачає наявність трьох підстав складення акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу - недопущення податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу; не подання документів, необхідних для такого опису; недопущення податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та не подання документів, необхідних для такого опису.
Пунктом 89.4 ст.89 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акту опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акту про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до пп. 20.1.32 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи вимог податковий орган правомірно у відповідності до вимог пп. . 20.1.32 п.20.1 ст. 20 ПК України просить накласти арешт на майно та інші цінності відповідача. А тому посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі подання є безпідставними.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 року №642/12/13-13 повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.15, 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.
Серед обов'язків платника податків, визначених ст.16 Податкового кодексу України, є сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документів та інформації в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; обов'язок не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.
З урахування матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що платником податків станом на день звернення податкового органу до суду з поданням, такі обов'язки не виконані, зокрема: не сплачено узгоджену суму податкового боргу, не вжито заходів з погашення такого боргу та документи, необхідні для опису майна, надано з порушенням визначених позивачем строків, створено перешкоди законній діяльності посадовим особам контролюючого органу під час виконання ними службових обов'язків.
Доводи апелянта про те, що не визначення судом першої інстанції граничного строку на який можуть бути зупинені видаткові операції є підставою для скасування судового рішення не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 91.4 ст. 91 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.
Таким чином, колегія суддів вважає, що враховуючи положення п. 91.4 ст. 91 ПК України, якими визначеного граничний строк на який можуть бути зупинені видаткові операції становить два місяці, і суд першої інстанції не визначив менший строк, необхідно вважати, що строк зупинення видаткових операцій становить два місяці з дня набрання законної сили рішення суду.
Окрім того, апелянт помилково стверджує, що позивач порушив строки визначені п. 94.10 ст. 94 ПК України, якою передбачено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, так як доказів накладення арешту на майно рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) суду не надано.
Більш того, позивач звернувся безпосередньо до суду з проханням накласти арешт на все майно та інші цінності, що належать ТОВ «Авто Лінія».
Зважаючи на законодавчо встановлені підстави виникнення податкової застави та порядок опису майна у податкову заставу, незважаючи, що під час розгляду та вирішення справи встановлено надання платником податків перелік майна у відповідь на лист №18301/10/26-54-25-24 від 01.09.2014 року, однак не допущено податкового керуючого до виконання повноважень з опису майна у податкову заставу, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2014 року, якою задоволено подання позивача частково, зокрема в частині зупинення видаткових операції на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» та заборонення товариству відчужувати майно є законною, а тому не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Лінія» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 лютого 2015
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Бєлова Л.В.