Справа: № 382/1075/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Бурзель Ю.В.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Безименної Н. В.,
суддів: Аліменка В. О., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Авраменко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Яготинського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Яготинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
У травні 2014 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Яготинської районної державної адміністрації Київської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати Розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 06 травня 2014 року № 102 про відмову у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна.
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 06 травня 2014 року про відмову у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, третьою особою - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2012 року Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 35239945 на підставі виконавчого листа Апеляційного суду Київської області № 1028/371/12, виданого11 жовтня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 38 117, 50 грн та судові витрати у сумі 442 грн (а. с. 5).
На підставі постанови Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції від 17 грудня 2012 року з пенсії ОСОБА_2 проводиться щомісячне утримання та перерахування боргу на користь ОСОБА_3.
06 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову, відповідно до якої накладено арешт на частину належного ОСОБА_2 жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Яготині Київської області.
При цьому, 14 листопада 2013 року державним виконавцем складено акт, згідно якого у житловому будинку, що розташований за вищевказаною адресою, постійно проживає малолітній - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 57).
04 квітня 2014 року державний виконавець звернувся до Яготинської районної державної адміністрації із запитом про надання дозволу органу опіки та піклування щодо реалізації нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 в м. Яготині.
З урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини при Яготинській районні державній адміністрації від 24 квітня 2014 року протокол № 6, 06 травня 2014 року Яготинська районна державна адміністрація прийняла розпорядження, яким відмовила ВДВС Яготинського РУЮ у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна, що знаходься по АДРЕСА_1 в м. Яготині, яке належить на праві власності ОСОБА_2, право користування яким має її малолітній онук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).
При ухваленні постанови, суд першої інстанції виходив з того, малолітня дитина - ОСОБА_4 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, а тому Розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 06 травня 2014 року № 102 не може стосуватися будинку АДРЕСА_1, м. Яготин, в якому фактично проживає дитина.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Яготинського районного суду Київської області встановлено порядок спілкування ОСОБА_3 з його малолітнім сином ОСОБА_4, зокрема зазначено, що першу та третю суботу кожного місяця, а в разі робочої суботи в неділю з 10 до 18 годин в зимовий та з 10 до 19 годин в літній період хлопчик спілкуватиметься з батьком за місцем проживання дитини. За заявою ОСОБА_3 ухвалою від 16.08.2011 роз'яснено, що місцем проживання дитини є АДРЕСА_1 Дана ухвала набрала законної сили 21 серпня 2011 року (а.с. 77).
Приписами ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема: - проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері; - вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
- вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Згідно пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок № 866), органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Пунктом 67 Порядку № 866 встановлено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
З огляду на зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що органи опіки та піклування повинні забезпечувати гарантування збереження права дитини на житло у будь-яки випадках.
З матеріалів справи вбачається, що у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ на розгляді перебуває справа про поділ майна Ружиних, зокрема, будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, де зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_4.
Як вбачається з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 24 квітня 2014 року № 6, що за будинок АДРЕСА_1 в м. Яготині, де зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_4, мати малолітньої дитини сплачує кредит і сума боргу перед банком становить досить значну суму у зв'язку з чим відсутні тверді гарантії збереження права малолітнього на житло, у разі відчуження будинку АДРЕСА_1 в м. Яготині, де проживає дитина.
При прийняті рішення від 24 квітня 2014 року, комісією з питань захисту прав дитини також враховано, що з пенсії ОСОБА_2 відраховується певний відсоток на погашення боргу перед позивачем, що підтверджується довідкою від 08 січня 2014 року № 8 (а.с. 37).
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, 24 квітня 2014 року комісією з питань захисту прав дитини прийнято рішення про відмову у наданні дозволу ВДВС Яготинського РУЮ на вчинення правочину щодо реалізації нерухомого майна, а саме: жилого будинку, що розташований за адресою: Київська область,м. Яготин, АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 Сімейного Кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Таким чином, рішення комісії з питань захисту прав дитини від 24 квітня 2014 року, яким вирішено відмовити у наданні дозволу ВДВС Яготинського РУЮ на вчинення правочину щодо нерухомого майна за адресою: Київська область, м. Яготин, АДРЕСА_1, прийнято з метою захисту прав дитини.
Згідно п. 1 Типового Положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, комісія з питань захисту прав дитини є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.
Пунктом 2 вказаного вище Типового Положення встановлено, що комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, Сімейним і Цивільним кодексами України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про освіту», «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», Конвенцією ООН про права дитини, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також положенням про неї, розробленим відповідно до цього Положення.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують, зокрема, вирішення питань щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також, вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Таким чином, у зв'язку із розглядом справи у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та відсутністю гарантій щодо збереження прав дитини на житло, 06 травня 2014 року Яготинська районна державна адміністрація відмовила у наданні дозволу ВДВС Яготинського РУЮ на вчинення правочину щодо нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Яготині, яке належить на праві власності ОСОБА_2, право користування яким має її малолітній онук ОСОБА_4.
Крім того, актом державного виконавця від 14 листопада 2013 року встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 в м. Яготині, який належить ОСОБА_2, постійно проживає малолітня дитина - ОСОБА_4.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Україною 28.08.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Підсумовуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що розпорядження від 06 травня 2014 року № 102 прийнято Яготинською районною державною адміністрацією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - необхідно відмовити.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 19 серпня 2014 року залучено до участі у справі ОСОБА_2, як третю особу, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виклику останньої в судові засідання 28 серпня 2014 року та 9 вересня 2014 року, що позбавило ОСОБА_2 можливості надати пояснення та докази по справі.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи призвели до неправильного вирішення даного адміністративного позову, а тому постанова Яготинського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року - підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови по справі, якою у задоволені позовних вимог - необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 09 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2015 року.
Головуючий суддя: Н. В. Безименна
Судді: В. О. Аліменко
Л.В.Бєлова
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Бєлова Л.В.