Справа № 750/11423/14
Провадження № 2/750/183/15
26 січня 2015 року м.Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова
у складі головуючого - судді Логвіної Т.В.
при секретарі Корж Ю.В.,
з участю представників сторін, прокурора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області та просить стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування матеріальної шкоди 10 737 грн. 30 коп.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що постановою суду від 27.05.2011 року захищено її право, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України суд визнав протиправними дії органу Пенсійного фонду щодо виплати позивачу підвищення до пенсії у тому розмірі, що виплачувалися відповідачем, відповідно до п.2 ч.2 ст. 162 КАС України суд зобов'язав орган Пенсійного фонду провести перерахунок пенсії з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто на майбутнє, оскільки перерахунок не був здійснений, також суд зобов'язав відповідача з 22.10.2010 року здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період. На підставі цього рішення суду орган Пенсійного фонду здійснив позивачу підвищення пенсії як дитині війни на свій розсуд по 27.05.2011 року та виплатив ці кошти, а за інший період після 27.05.2011 року судове рішення не виконав. Постановою суду від 27.01.2012 року по справі № 2-а/2506/40/12 встановлено, що відповідач з власної ініціативи, без звернення до Деснянського районного суду м. Чернігова з приводу роз'яснення рішення суду обмежив права позивача шляхом встановлення всупереч постанови суду терміну виплати підвищення до пенсії як дитині війни з 22.10.2010 року по 27.05.2011 року. Оскільки обов'язок відповідача здійснити позивачу виплати підвищення пенсії як дитині війни встановлений постановою суду від 27.05.2011 року, а постановою суду від 27.01.2012 року по справі № 2-а/2506/40/12, визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова по обмеженню перерахунку строком до 27.05.2011 року та визнано неправомірним розпорядження управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова № 165021 від 02.07.2011 року щодо обмеження строку перерахунку по 27.05.2014 року, то цими визнаними судом неправомірними діями позивачу завдано збитків - матеріальної шкоди, яка за розрахунком позивача становить 10 737 грн. 30 коп.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідачів в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно ст. ст. 2, 4 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяці виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені позивачем до стягнення суми не нараховані у встановленому законом порядку та підстави для застосування на даний час положень ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. ст. 2, 4 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у суду відсутні.
Оскільки неотримані позивачем підвищення до її пенсії не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, до спірних правовідносин положення ст. ст. 1166, 1173, 1192 ЦК України, на які посилається позивач та якими регулюються правовідносини щодо відшкодування шкоди, застосуванню у даному випадку не підлягають, у зв'язку з чим позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення в порядку ч. 1 статті 294 ЦПК України.
Суддя