20.01.2015 Справа №607/21446/14-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої Герчаківської О.Я.,
з участю секретаря Мандзія В.П.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй належить ? частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира складається з однієї житлової кімнати загальною площею 29,7 кв.м., в тому числі жилою площею 16,8 кв.м. Співвласником ? частини даної квартири є відповідач. З лютого 2014 року у позивача виникла потреба у користуванні квартирою, однак відповідач перешкоджає їй у цьому. За вказаних обставин, ОСОБА_1 просить суд вселити її у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні кватирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_2 надати свідоцтво про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача, відповідача, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 2002 року, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить за правом власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом ВТР №868455, виданого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, спадкоємцем ? частки квартири АДРЕСА_1 у м.Тернополі і належала померлій ОСОБА_3, є її чоловік ОСОБА_2.
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ЕАІ №564518 від 21 жовтня 2013 року, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/2587/13-ц від 17 квітня 2013 року ОСОБА_5 є власником ? частки квартири АДРЕСА_1 у м.Тернополі.
13 червня 2012 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого все належне їй рухоме і нерухоме майно. Де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1.
Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №38217019 від 27 серпня 2014 року свідчить про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію спадкової справи, однак цей документ не є доказом того, що ОСОБА_1 оформила свої спадкові права та зареєструвала право власності на успадковане нерухоме майно.
В силу ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 1299 ЦК України встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно даного заповіту позивач спадкових прав не оформила та не зареєструвала право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 у м.Тернополі.
З наведеного вбачається, що на час розгляду справи ОСОБА_1 не є власником у успадкованого майна, оскільки не отримала у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом та відповідно не зареєструвала права на спадщину в порядку, встановленому ст.182 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що право позивача не є порушеним, так як нею не набуто у власність ? частки квартири АДРЕСА_1 у м.Тернополі.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав визначених законом, для вселення ОСОБА_1 у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні кватирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та зобов'язання ОСОБА_2 надати свідоцтво про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за наслідками розгляду справи не встановлено. Позовна заява подана передчасно, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1297, 1299 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 60, 64, 160, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча О.Герчаківська