Апеляційний суд Житомирської області
Справа №272/166/14-ц Головуючий у 1-й інст. Палазюк В. М.
Категорія 47 Доповідач Забродський М. І.
29 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Забродського М.І.
суддів: Заполовського В.Й., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Ковальської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Волицької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майном
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2014 року,-
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила поновити їй строк звернення до суду, визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27 жовтня 1993 року «Про передачу у приватну власність громадян земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, відновити позивачу права як землекористувача земельною ділянкою по АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою за цією адресою та погрібом.
В обґрунтування позову зазначала, що з 2001 року після смерті чоловіка вона продовжувала користуватися надвірними будівлями та земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Розмір належної позивачу земельної ділянки складав 0,33 га., з яких 0,31 га. використовувався під огород, а 0,2 га. - це була частина земельної ділянки на якій розміщувався до знесення будинок та надвірні споруди, серед яких і погріб, що належить їй.
Проте з 2011 року між позивачем та відповідачем виник конфлікт з приводу користування земельними ділянками, які межують між собою.
Земельна ділянка, яка відповідно до рішення сільради передана у власність ОСОБА_3, знаходиться у фактичному користуванні позивача і на ній розміщений її погріб.
Зазначена частина земельної ділянки у ОСОБА_2 не вилучалася, а тому Волицька сільрада не мала законних підстав для передачі її іншій особі.
Відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належним майном та не допускає на земельну ділянку.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Посилається на те, що рішення суду є незаконне і необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, районним судом не було взято до уваги той факт, що ніякої згоди на користування спірною земельною ділянкою відповідачем по АДРЕСА_1, яка була призначена для обслуговування житлового будинку, ні позивач, ні її покійний чоловік не давали.
Судом не враховано, що паркан, яким огороджено їх земельні ділянки був встановлений за згодою ОСОБА_2. При цьому між сторонами існувала домовленість, що позивач дозволить відповідачу декілька разів на рік здійснювати проїзд на город через належну їй земельну ділянку.
Проте, районний суд безпідставно розцінив зазначену домовленість як надання нею згоди ОСОБА_3 на користування спільною земельною ділянкою.
Крім того, у відповідача відсутні будь-які документи на право користування земельною ділянкою, яка фактично перебуває у користуванні позивача.
Волицька сільрада Андрушівського району прийняла рішення про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель без виготовлення земельно-кадастрової документації, даних бюро технічної інвентаризації, які є підставою для прийняття такого рішення. Тому воно є незаконним та протиправним.
Записи у погосподарських та земельно-шнурових книгах не вважає кадастровою документацією.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 19 вересня 1980 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив жилий будинок площею 30 кв.м. з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Волиця і розташований на присадибній ділянці Андрушівського бурякорадгоспу. Даний будинок належав продавцю на праві власності та має №118 в погосподарській книзі №2(а.с.78).
Згідно записів у цій книзі за 1983-1985 роки в даному господарстві записані ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 і за цим домоволодінням знаходилася в користуванні земельна ділянка площею 0.33 га.(а.с.83-84).
З 1986 року по 1995 рік згідно записів у погосподарських книгах в даному господарстві записані ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_2 і рахувалася земельна ділянка з 1991 року розміром 0.31 га.(а.с.85-90).
Статтею 17 ЗК України 1990 року передбачено, що відведення земельних ділянок у володіння або користування здійснюється на підставі рішення відповідної ради народних депутатів.
Згідно статті 28 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право володіння або право користування земельною ділянкою без зміні її цільового призначення.
З пояснень представника Волицької сільської ради і цього не заперечили сторони, будинок у якому проживала позивачка належав сестрі її чоловіка. З дозволу її була вселена сім'я позивачки.
Отже ні позивачка ні її чоловік ОСОБА_7 не були власниками будинку в якому проживала сім'я позивача. Крім того докази про надання та виділення їм сільською радою спірної земельної ділянки, відповідно до ст. 12-1 ЗК Української РСР, яка діяла з 11 лютого 1983 року, в матеріалах справи відсутні.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» було оголошено з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР об'єктом земельної реформи.
Згідно цієї постанови доручалося місцевим Радам народних депутатів до 15 березня 1991 року провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способом, які призводять до зниження родючості ґрунтів.
За наслідками такої інвентаризації було зобов'язано місцеві ради з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом порядку.
Передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку встановленому ЗК України.
Громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію ЗК Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею.
З пояснень представника Волицької сільської ради видно, що саме на виконання цієї постанови була проведена інвентаризація земель на території сільської Ради. Внаслідок цього, без рішення сільської ради, у 1991 році за сім'єю ОСОБА_7 в погосподарській книзі зроблена запис про закріплення земельної ділянки у розмірі 0.31 га.(а.с.88).
18 травня 1993 року рішенням Волицької сільської ради народних депутатів ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.31 га.
27 жовтня 1993 року цією ж сільською радою передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0.35 га.(а.с.9-11).
Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що оспорюваним рішенням сільської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 не порушуються права на розмір земельної ділянки ОСОБА_2
При розгляді справи судом були дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.
Висновок судів відповідає встановленим фактичним обставинам справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і на правильність судового рішення не впливають. Відтак підстави для його скасування і ухвалення нового відсутні.
Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: