Апеляційний суд Житомирської області
Справа №291/911/14-ц Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.
Категорія 43 Доповідач Коломієць О. С.
12 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.
при секретарі
судового засідання: Добровольській Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування будинком та усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року, -
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 з вищевказаним позовом. При цьому зазначає, що рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2014 року визнано за кожним із сторін по ? частині право власності на житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 без реального його поділу в натурі.
Разом з тим, відповідач, хоча і зареєстрований в спірному помешканні, проте фактично після розірвання шлюбу з 01 жовтня 2012 року на час звернення до суду в будинку не проживає. Позивачка стверджує, що має підстави передбачити істотне порушення відповідачем її та дітей права на користування спірним майном. Своїми діями, через відключення будинку від мережі газопостачання, відповідач фактично створив умови для обмеження необхідних санітарно-побутових умов проживання : готувати їжу, обігрівати житлові приміщення, неможливість мешкати в будинку в осінньо-зимовий період, утримувати та зберігати майно, чим порушив її право та права дітей на безпечне життя і здоров'я.
Позивачка вважає, що є реальна технічна можливість по фактичному користуванню, без перепланування та реконструкції, надати кожному із співвласників в натурі в користування ізольоване жиле приміщення (кімнату) в займаному ними житловому будинку, з залишенням у спільному користуванні сторін підсобні приміщення будинку з господарськими будівлями та спорудами будинку. Встановлений порядок користування майном не призведе до порушення прав відповідача, який в спірному будинку 18 місяців не проживає. Виділені в користування конкретні приміщення (кімнати) житлового будинку, залишені в загальному користуванні господарські будівлі та споруди, встановлять правовий, об'єктивний порядок користування житловим будинком, що в свою чергу надасть можливість забезпечити побутові умови проживання співвласників та членів їх сім'ї.
Крім того, послуги енергетичними ресурсами через приєднану мережу надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та постачальником відповідно до типового договору, затвердженого в установленому порядку. У разі коли об'єкт споживання перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів). Відповідач залишив поза увагою всі письмові звернення позивача з проханням надати, як співвласниці, письмову згоду на укладання договору по наданню послуг з газопостачання з газопостачальним підприємством.
З урахуванням вищевикладеного, просить встановити порядок користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1, виділивши їй в користування жилу кімнату 1-7 площею 21,4 кв.м. та жилу кімнату 1-9 площею 21,4 кв.м. житлового будинку, позначеного на технічному платі будинку під літерою «А», а відповідачу ОСОБА_3 - жилу кімнату 1-8 площею 31,5 кв.м. житлового будинку, позначеного на технічному платі будинку під літерою «А». Залишити у спільному користуванні сторін жилу кімнату 1-6 площею 32,5 кв.м., житлового будинку під літерою «А»; прибудову під літерою «а», яка складається із підсобних приміщень : коридору 1-1 площею 16,5 кв.м., кухні 1-2 площею 17,7 кв.м., комори 1-3 площею 2,1 кв.м., ванної 1-4 площею 6,3 кв.м., котельні 1-5 площею 4,3 кв.м.; ганок під літерою «а№1»; літню кухню, гараж, погріб під літерою «Б»; убиральну під літерою «В»; колодязь питний за планом під «№ 2», а також майно, що призначене для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації житлового будинку - технічне обладнання : електропостачання, газопостачання, водопостачання, каналізація, внутрішньобудинкова система обігріву, прилади обліку споживання. Також просила зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні майном ОСОБА_2 після встановлення порядку користування житловим будинком шляхом надання ОСОБА_2, співвласниці житлового будинку по АДРЕСА_1, письмової згоди на укладання договорів з енергетичними компаніями через приєднану мережу на постачання енергетичних ресурсів.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають вимогам законодавства, спрямованого на захист житлових прав її та дітей.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі з липня 1995 року до травня 2012 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_6. Після розірвання шлюбу діти з онуком залишились проживати з позивачкою.
За період шлюбу подружжям ОСОБА_5 за спільні кошти був побудований житловий будинок з погосподарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 29.04.2014 р., яке набрало законної сили 19.05.2014 р., визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на вказаний вище житловий будинок з господарським будівлями, а ідеальні частки співвласників складають: по ? кожному без виділення в натурі.
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у спірному будинку, проте фактично після розірвання шлюбу з 01 жовтня 2012 року по АДРЕСА_1 не проживає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки відсутністю спору між сторонами, оскільки відповідач не проживає в спірному будинку та не чинить перешкод позивачці у реалізації її права на володіння і користування спірним будинком, а позивач не надала доказів, в чому полягають ці перешкоди.
Проте, такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ст.358ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 4 жовтня 1991 року (з наступними змінами) №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями, (квартирами, кімнатами) будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.
Враховуючи зазначене, та принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд вважає, що не суперечить нормам чинного законодавства, вимоги позивачки встановити порядок користування спірним житловим будинком з погосподарськими будівлями.
Висновки суду про те, що відповідач не чинить перешкод позивачу у володінні та користуванні житловим будинком є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, в справі міститься копія рішення Ружинського районного суду від 03 лютого 2014 року, відповідно до якого з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ в сумі 3343,12 грн. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 як солідарний боржник порушив права та інтереси інших осіб, недотримання ним законодавства призвело до утворення заборгованості за надані послуги та відключення спірного житлового будинку від газопостачання.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 та визначає порядок користування вищезгаданим спірним майном згідно запропонованого позивачем варіанту.
Крім того, звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач, будучи власником ? частини будинковолодіння, просила суд усунути їй перешкоди у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача надати письмову згоду на укладення договорів з енергетичними компаніями через приєднану мережу на постачання енергетичних ресурсів.
Між тим, дані позовні вимоги не узгоджуються з переліком можливих способів захисту, що міститься у ст.16 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Перелік можливих способів захисту міститься у ст. 16 ЦК України, серед яких відсутній зазначений позивачем спосіб захисту, як зобов'язання особи не чинити перешкод у користуванні майном, шляхом надання письмової згоди на вчинення дій.
Так, відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Така письмова згода надається лише добровільно, і виконання в спосіб захисту відповідно до ст. 16 ЦК України є неправомочним.
Правилами надання послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246, визначено, що об'єкт споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира), що належить споживачеві на правах власності або користування.
Згідно ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно п.4 Правил надання послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246, у разі коли об'єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників, про що робиться відмітка у договорі.
З матеріалів справи вбачається, що частки сторін у спірному будинковолодінні реально не виділені, окремі прилади обліку споживання газу не встановлені, дані щодо виготовлення проектно-кошторисної документації відсутні.
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає, що в цій частині вимог позивача немає достатньо правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 243,60 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, призвели до ухвалення незаконного рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Встановити порядок користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1, виділивши :
- ОСОБА_2 в користування жилу кімнату 1-7 площею 21,4 кв.м. та жилу кімнату 1-9 площею 21,4 кв.м. житлового будинку, позначеного на технічному платі будинку під літерою «А»;
- ОСОБА_3 в користування жилу кімнату 1-8 площею 31,5 кв.м. житлового будинку, позначеного на технічному платі будинку під літерою «А».
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жилу кімнату 1-6 площею 31,5 кв.м., житлового будинку під літерою «А»; прибудову під літерою «а», яка складається із підсобних приміщень : коридору 1-1 площею 16,5 кв.м., кухні 1-2 площею 17,7 кв.м., комори 1-3 площею 2,1 кв.м., ванної 1-4 площею 6,3 кв.м., котельні 1-5 площею 4,3 кв.м.; ганок під літерою «а№1»; літню кухню, гараж, погріб під літерою «Б»; убиральну під літерою «В»; колодязь питний за планом під «№ 2», а також майно, що призначене для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації житлового будинку - технічне обладнання : електропостачання, газопостачання, водопостачання, каналізація, внутрішньобудинкова система обігріву, прилади обліку споживання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді