про відмову у забезпеченні позову
02 лютого 2015 рокум. ПолтаваСправа № 816/333/15-а
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства " Полтавакондитер " про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер " до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
30 січня 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство " Полтавакондитер " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 21.01.2015 №КТ-806-000002-0001-2015, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00019.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2015 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито.
02 лютого 2015 року до суду надійшла заява ПАТ "Полтавакондитер" про забезпечення позову в порядку статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до закінчення відведеного законодавством терміну для подачі додаткової декларації, до 04.02.2015, зупинити дію оскаржуваного рішення від 21.01.2015 №КТ-806-000002-0001-2015, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2015/00019.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що продовження дії рішень може призвести до заподіяння шкоди правам позивача, а саме, необґрунтованого надмірного стягнення з ПАТ "Полтавакондитер" сум ввізного мита, та поставити під сумнів цінного для підприємства контрагента, доцільність подальшої співпраці, зупинки виробництва цілої низки кондитерських виробів, а також відновлення порушених прав потребуватиме значних зусиль, часу, витрат. Крім того, зазначав про очевидні ознаки неправомірності оскаржуваних рішень.
Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В силу приписів частин 3, 4 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України заходами забезпечення адміністративного позову можуть бути зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, або заборона вчиняти певні дії суб'єкту владних повноважень.
З аналізу положень статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд вбачає, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Згідно з частиною 7 статті 69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 301 Митного кодексу України передбачено порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, в тому числі і у випадку, коли надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів.
Згідно пунктів 7.1., 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Таким чином чинним законодавством передбачений порядок оскарження рішень про визначення коду товару, картки відмови, а також механізм повернення надміру сплачених сум митних платежів, в тому числі у випадку, коли надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів. За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що у разі продовження дії рішень відновлення порушених прав потребуватиме значних зусиль, часу, витрат.
Що стосуються інших посилань позивача, то суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень є фактично вирішенням даного спору по суті до ухвалення рішення по справі, оскільки надасть можливість позивачу здійснити декларування і випуск в обіг товару без врахування цих рішень, що виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Публічному акціонерному товариству " Полтавакондитер " в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову Публічного акціонерного товариства " Полтавакондитер " до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови шляхом зупинення дії рішення від 21.01.2015 №КТ-806-000002-0001-2015, картки відмови № 806020002/2015/00019.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В. Довгопол