"28" січня 2015 р. Справа № 908/1411/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є. суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Дігтяренко В.С. (довіреність №2 від 05.01.2015 року),
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№ 99З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 року
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м.Бердянськ
про стягнення 286224,59 грн.,
Позивач, ПАТ НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення з відповідача 209545,48 грн. пені, 3% річних в сумі 44433,21 грн. та втрат від інфляції в сумі 32245,90 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 року (суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" 100000 грн. пені, 44433,21 грн. 3% річних, 32245,90 грн. втрат від інфляції. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року по справі №908/1411/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 08.07.2014 року.
У зв'язку з припиненням роботи Донецького апеляційного господарського суду та неможливістю подальшого розгляду справи, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 року по справі №908/1411/14 в частині відмови в стягненні 109545,48 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року розгляд апеляційної скарги позивача призначено на 28.01.2015 року.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що основними причинами тяжкого економічного стану відповідача є, зокрема, заборгованість бюджетних організацій та інших споживачів за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим неспроможність відповідача своєчасно оплачувати за спожитий природний газ викликана постійною недостатністю обігових коштів в період з січня 2013 року по лютий 2014 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками позивача.
В судове засідання 28.01.2015 року позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
28.12.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» (покупець) укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13/3742-БО-13 (далі-договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с.44).
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ в обсязі до 7601 тис.куб.м.
Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в п. 5.2 договору.
Відповідно до п.5.5 договору, загальна вартість договору на дату його укладення становить 35433885,74 грн. (з ПДВ).
Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п. 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно із п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Додатковою угодою №1 від 16.07.2013 року до договору сторони внесли зміни до 5 розділу договору, змінивши ціну природного газу з 01.07.2013 року (а.с.50).
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.2.1 договору позивачем з січня 2013 року по квітень 2013 року, а також з жовтня 2013 року по грудень 2013 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 24091806,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року.
Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.52-58).
Відповідач за поставлений природний газ сплатив в повному обсязі, про що свідчить довідка позивача (а.с.41-43), однак в порушення п.6.1 договору несвоєчасно здійснював оплату поставленого природного газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 209545,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 32245,90 грн. та 3% річних в сумі 44433,21 грн.
Судова колегія враховує також наступне.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання (що підтверджено наданими позивачем матеріалами, в тому числі договором та розрахунками основного боргу - який сплачений відповідачем, 3% річних та інфляційних нарахувань) судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 44433,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 32245,90 грн.
Судова колегія приймає до уваги наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору №13/3742-БО-13 від 28.12.2012 року, у разі порушення покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.
14.05.2014 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням від 19.05.2014 року № 1409 про зменшення розміру пені до 10 % ( а.с.93).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 року у даній справі клопотання задоволено частково, стягнуто з відповідача пеню в розмірі 100000 грн. (тобто 48%).
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суддів враховує, рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, в тому числі те, що на час звернення позивача до суду першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ, про що свідчить довідка позивача (а.с.41-43).
Отже, заборгованість відповідача за поставлений газ відсутня.
Крім того, кількість днів прострочення відповідача з оплати природного газу становила переважно 15-30 днів, тобто була нетривалою.
Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за поставлений газ, слід прийняти до уваги наступне.
Основним напрямком діяльності підприємства відповідача є задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання.
Основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною.
Про вказане свідчить баланс ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" , відповідно до якого станом на 31 грудня 2013 р. кредиторська заборгованість відповідача становить більше 55090 тис. грн., дебіторська заборгованість складає 25246 тис. грн., а збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2013 року становлять більше 7112 тис. грн.
Матеріали справи містять звіти відповідача про розрахунки за спожиту теплову енергію, які подавались відповідачем до Національної комісії регулювання електроенергетики України, які свідчать про те, що заборгованість бюджетних організацій за поставлену теплову енергію на кінець відповідного місяця становила: січень 2013 р. - 7983,4 тис. грн., інші споживачі - 2293,1 тис. грн.; лютий 2013 р. - 4883,3 тис. грн., інші споживачі - 2476,4 тис. грн.; березень 2013 р. - 4396,7 тис. грн., інші споживачі - 2300,5 тис. грн.; квітень 2013 р. - 2290,4 тис. грн., інші споживачі - 1898,9 тис. грн.; травень 2013 р. - 1862 тис. грн., інші споживачі - 1712,7 тис. грн.; червень 2013 р. - 1743,1 тис. грн., інші споживачі - 1666,4 тис. грн.; липень 2013 р. - 1637,6 тис. грн., інші споживачі - 1651,2 тис. грн.; серпень 2013 р. - 2066,3 тис. грн., інші споживачі - 1662,2 тис. грн.; вересень 2013 р. - 1203,4 тис. грн., інші споживачі - 1673 тис. грн.; жовтень 2013 р. - 2971,6 тис. грн., інші споживачі - 1882,8 тис. грн.; листопад 2013 р. - 4736,1 тис. грн., інші споживачі - 1927,3 тис. грн.; грудень 2013 р. - 4299,7 тис. грн., інші споживачі - 2264,2 тис. грн.; січень 2014 р. - 6902,8 тис. грн., інші споживачі - 2553,0 тис. грн.; лютий 2014 р. - 8714,8 тис. грн., інші споживачі - 2592,3 тис. грн. (а.с.96-102).
Таким чином, з даних звітів вбачається, що заборгованість бюджетних установ перед ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" займає значний відсоток від загальної суми заборгованість серед споживачів за спожиту теплову енергію, яка постачається ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж".
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин: несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, постійна недостатність обігових коштів в період з січня 2013 року по лютий 2014 року, що призвело до затримок в оплаті поставленого природного газу позивачу.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії.
Таким чином, в даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не дослідив всіх матеріалів справи та не взяв до уваги обставини справи, що на думку апелянта мають істотне значення, є необґрунтованими.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на судову практику щодо стягнення заборгованості ДК "Газ України" та НАК "Нафтогаз України" без зменшення пені є безпідставними, оскільки необхідність використання судом п.3 ст. 83 ГПК України залежить від конкретних обставин справи, які має оцінити суд. На підставі аналізу всіх поданих сторонами доказів суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду.
Правова позиція суду першої інстанції по даній справі відповідає правовій позиції ВГСУ у аналогічних справах: №903/782/13 від 12.02.2014 року, №911/571/13-г від 05.03.2014 року, №908/4030/13 від 09.04.2014 року, №918/1220/13 від 12.03.2014 року.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував інтереси позивача, зменшуючи розмір пені, не можуть бути прийняті до уваги оскільки судом проаналізовані та враховані обставини, визначені в ст. 223ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, а також в п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", та прийнято до уваги, що зобов'язання перед позивачем зі сплати основного боргу відповідачем виконано повністю.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 року у справі №908/1411/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови по справі № 908/1411/14 підписано 30.01.2015 року
Головуючий суддя Сіверін В.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Терещенко О.І.