"28" січня 2015 р. Справа № 913/564/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Медуниця О.Є. суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кизенко Д.О. (довіреність №771/12 від 28.12.2012 року),
відповідача - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№4158Л/1-38) на рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2014 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанськспецбуд", м.Лисичанськ
про стягнення 104640,93 грн.,
Позивач, ТОВ "Фактор Нафтогаз", звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Лисичанськспецбуд" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 104640,93 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 16.10.2008 року №ГЛ-182/08.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.04.2014 (суддя Седляр О.О.) у позові відмовлено.
Позивач не погодився із вказаним рішенням суду першої інстанції та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року по справі №913/564/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.06.2014 року.
У зв'язку з припиненням роботи Донецького апеляційного господарського суду та неможливістю подальшого розгляду справи, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2014 року по справі №913/564/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 року розгляд апеляційної скарги позивача відкладено на 28.01.2015 року.
В судове засідання 28.01.2015 року відповідач не з'явився, однак надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з неможливістю виїхати з міста, внаслідок проведення АТО.
Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено,з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.
Крім того, статтею 102 ГПК України встановлено двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.
08.12.2014 року Харківським апеляційним господарським судом винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги позивача до провадження.
Враховуючи обмежений строк для розгляду апеляційної скарги та наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що 16.10.2008 року між ТОВ «Фактор Нафтогаз» (продавець) та ЗАТ «Лисичанськспецбуд» (правонаступник-ТОВ «Лисичанськспецбуд») (покупець) укладено договір №ГЛ-182/08, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати на автомобільній газонаповнюючій компресорній станції, що розташована за адресою: 93100, м.Лисичаснськ, вул.Пешотравнева, 43 стиснений природний газ у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити і прийняти пальне на умовах цього договору.
Як стверджує позивач, відповідно до п.3.2 укладеного договору, покупець розраховується з продавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Розрахунок здійснюється протягом 2-х банківських днів з дати отримання рахунку, але у будь-якому разі не пізніше 10-го числа наступного місяця має бути здійснено зведений платіж за весь місяць.
Далі позивач пояснює, що на виконання умов договору ним було передано відповідачу стиснений природний газ на загальну суму 1530861,91 грн., що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с.29-166 т.1).
Відповідач частково здійснив оплату постановленого природного газу на суму 1426220,98грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «Фактор Нафтогаз» про розрахунки з відповідачем за період з 01.08.2008 року по 20.11.2014 року (а.с.168 т.1).
Позивач зазначає, що внаслідок неоплати відповідачем видаткових накладних: № РС-0002872 від 31.12.2012 р., № РС-0000121 від 31.01.2013 р., № РС-0000367 від 28.02.2013 р., № РС-0000480 від 31.03.2013 р., № РС-0000642 від 30.04.2013 р., № РС-0000892 від 31.05.2013 р., № РС-0001101 від 30.06.2013 р., № РС-0001225 від 31.07.2013 р., № РС-0001453 від 31.08.2013 р., № РС-0001617 від 30.09.2013 р., № РС-0001976 від 31.10.2013 р., № РС-0002189 від 30.11.2013 р., а також часткової неоплати у розмірі 9893 грн. 90 коп. за накладною № РС-0002721 від 30.11.2012 р., за ним утворилась заборгованість в сумі 104640,93 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 07.02.2014 року з вимогою сплатити борг в розмірі 104640,93 грн. протягом трьох календарних днів (а.с.190 т.1).
Листом №72 від 04.03.2014 року відповідач повідомив позивача про тяжкий фінансовий стан підприємства, у зв'язку з чим просив розстрочити суму боргу в розмірі 104640,93 грн. на строк до 31.12.2014 року та мнадав графік погашення заборгованості на цю суму(а.с.193, 194, т.1).
У зв'язку із непогашенням відповідачем суми заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 104640,93 грн. заборгованості.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, посилається на те, що позивачем не надано суду примірник договору від 16.10.2008 року №ГЛ-182, на який він посилається у позові.
Суду апеляційної інстанції, в судовому засіданні від 28.02.2015 представник позивача пояснив, що позивачем своєчасно було направлено на адресу відповідача два примірника договору №ГЛ-182/08 від 16.10.2008 року для підписання, однак відповідач їх не повернув, у зв'язку з чим у позивача відсутня можливість надання примірника договору суду.
Колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. А також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Дані норми узгоджуються із положеннями ст.ст. 180, 181 ГК України.
Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткових накладних представник відповідача за довіреностями отримував поставлений природний газ, будь-яких заперечень не надавав.
При цьому всі видаткові накладні, надані до матеріалів справи, містять посилання саме на договір №ГЛ-182/08 від 16.10.2008 року як на підставу здійснення поставки.
Таким чином, відсутні підстави вважати даний договір неукладеним, оскільки матеріалами справи (видатковими накладними, довіреностями, виданими відповідачем на отримання у позивача цінностей « за договором») підтверджується, що обидві сторони здійснювали дії на його виконання, а саме позивачем було відпущено стиснений природний газ, а відповідачем було його одержано за накладними та довіреностями та частково, на суму 1426220,98 грн., сплачено.
Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10 лютого 2009 р.).
Таким чином, фактичні дії сторін, свідчать про те, що між ними виникли права та обов'язки з поставки природного газу, що спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність договірних відносин між сторонами.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором чи за видатковою накладною.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-291516 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Довіреності на отримання товару, які містяться в матеріалах справи, оформлені належним чином.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10) (аналогічна правова думка міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").
З урахуванням викладеного, наявні всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий природний газ.
Відповідачем не надано доказів оплати заборгованості отриманого природного газу.
Судова колегія також приймає до уваги, що сума боргу, заявлена в позовній заяві, визнавалась відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчить лист відповідача №72 від 04.03.2014 року (а.с.193 т.1).
На адресу Харківського апеляційного господарського суду відповідачем також надано заяву № 7 від 21.01.2015р , в якій він визнає свій борг за договором купівлі- продажу природного газу від 16.10.2008 року №ГЛ-182/08 в сумі 104640,93 грн., проти позовних вимог не заперечує, але просить надати розстрочення виконання рішення на два роки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 104640,93 грн. заборгованості за поставлений природний газ. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище підприємства.
Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 2 роки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ст. 83 та ст.121 ГПК України господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У відповідності до пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, …стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Враховуючи тяжке фінансове становище підприємства відповідача, позицію представника позивача, який не заперечував проти розстрочки виконання рішення, але вважав термін у два роки завеликим, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду на 18 місяців, шляхом сплати рівними частинами щомісяця суми боргу, починаючи з лютого місяця 2015 року, а саме:
Лютий 2015 р. - 5813грн.39коп
Березень 2015 р. - 5813 грн. 38коп
Квітень 2015 р. - 5813 грн. 39коп.
Травень 2015 р. - 5813 грн.38коп
Червень 2015 р. -5813 грн. 39коп
Липень 2015 р. - 5813 грн.38коп
Серпень 2015 р. - 5813 грн. 39коп
Вересень 2015 р. - 5813 грн.38коп
Жовтень 2015 р. - 5813 грн. 39коп
Листопад 2015 р. - 5813 грн.38коп
Грудень 2015 р.- 5813 грн. 39коп
Січень 2016 р. - 5813 грн.38коп
Лютий 2016 р.- 5813 грн. 39коп
Березень 2016 р. - 5813 грн.38коп
Квітень 2016 р. - 5813 грн. 39коп
Травень 2016 р. - 5813 грн.38коп
Червень 2016 р.- 5813 грн.39коп
Липень 2016 р. -5813 грн.38коп
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2014 р. у справі № 913/564/14 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103; п.1 ч.1 ст. 104; ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2014 року у справі № 913/564/14 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанськспецбуд» (93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.О.Дундича, буд.20-А, код ЄДРПОУ 03385911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.57 Б, код ЄДРПОУ 36134497) 104640,93 грн. бору, 2092,81 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1046,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Розстрочити виконання рішення суду на 18 місяців, шляхом сплати рівними частинами щомісяця суми боргу, починаючи з лютого місяця 2015року, а саме:
Лютий 2015 р. - 5813грн.39коп
Березень 2015 р. - 5813 грн. 38коп
Квітень 2015 р. - 5813 грн. 39коп.
Травень 2015 р. - 5813 грн.38коп
Червень 2015 р. -5813 грн. 39коп
Липень 2015 р. - 5813 грн.38коп
Серпень 2015 р. - 5813 грн. 39коп
Вересень 2015 р. - 5813 грн.38коп
Жовтень 2015 р. - 5813 грн. 39коп
Листопад 2015 р. - 5813 грн.38коп
Грудень 2015 р.- 5813 грн. 39коп
Січень 2016 р. - 5813 грн.38коп
Лютий 2016 р.- 5813 грн. 39коп
Березень 2016 р. - 5813 грн.38коп
Квітень 2016 р. - 5813 грн. 39коп
Травень 2016 р. - 5813 грн.38коп
Червень 2016 р.- 5813 грн.39коп
Липень 2016 р. -5813 грн.38коп
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови по справі № 913/564/14 підписано 02.02.2015 року
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Хачатрян В.С.