"26" січня 2015 р.Справа № 921/1306/14-г/1
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я", вул. Спортивна, 1, с.Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, 53700
до Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с.Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322
про cтягнення заборгованості згідно договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011 року в розмірі 270 000,00 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.
В судовому засіданні 26.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" вул. Спортивна, 1, смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, заборгованості згідно договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги № 04/04-11 від 04.04.2011 року в розмірі 270 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2014 року порушено провадження у даній справі, та призначено її розгляд на 12 січня 2015 року на 14 год. 30хв., який в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 26.01.2015р., з підстав викладених у відповідній ухвалі.
Позивач участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак клопотанням № б/н від 30.12.2014 р. (вх. № 3074 від 06.01.2015р.), просив суд розглядати спір без їхньої участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних матеріалів не подав, однак подав клопотання № б/н від 26.01.2015 року (вх. №4521 від 26.01.2015р.), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника в судовому засіданні.
Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, відхилив його у зв'язку з наступним. У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.), при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Враховуючи закінчення передбаченого ст.69 ГПК України строку вирішення спору, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2011р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" в особі директора Ведміцького О.А., що діяв на підставі Статуту (надалі - Позикодавець) та Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод", в особі директора Черемшинської Л.Р., що діяв на підставі Статуту (надалі - Позичальник), укладено договір безвідсоткової фінансової поворотної допомоги №04/04-11 (далі - Договір), згідно умов якого Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну фінансову допомогу, а останній зобов'язався прийняти допомогу, використати і повернути названу допомогу Позикодавцеві у визначений договором термін. У зв'язку з тим, що між Сторонами за цим Договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, допомога, визначена у Договорі, надається Позичальникові на безпроцентній основі (п. 1 Договору).
Пунктом 2. Договору, Сторони погодили, що допомога за цим Договором є сума коштів у розмірі 270 000 грн.
Позикодавець зобов'язався надати визначену цим Договором допомогу протягом трьох днів після підписання цього Договору. Допомога надається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок Позичальника (п.3. Договору).
Використання допомоги Позичальником визначається з часу отримання коштів в повному об'ємі терміном на три місяці (п.4. Договору).
Пунктом 5. Договору визначено, що допомога повертається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок Позикодавця.
У відповідності до п.10. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст.1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В силу вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно вимог ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, про те, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" взяті на себе згідно з умовами договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги №04/04-11 від 04.04.2011р. зобов'язання виконало шляхом перерахування відповідачу коштів в сумі 270 000 грн., що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення №114 від 05.04.2011р.
Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Отже, виконання Договору, шляхом перерахування Позикодавцем суми коштів та їх прийняття Позичальником згідно умов даного договору свідчить про схвалення правочину сторонами.
Однак відповідач зобов'язання щодо повернення допомоги не виконав.
Станом на час розгляду справи за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 270 000 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлена вимога від 22.08.2014р. про повернення коштів за договором безвідсоткової фінансової допомоги, яка отримана відповідачем 04.09.2014р.
Листом №123 від 24.09.2014р. Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" повідомило позивача, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.07.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Ковалівський спиртовий завод", а ухвалою від 07.08.2009р. введено процедуру розпорядження майном боржника. 18.01.2010р. затверджено реєстр кредиторів. Також відповідач повідомив, що з 10.07.2011р. підприємство не здійснює випуску готової продукції та відсутні кошти на рахунках, у зв'язку з чим повернути отримані згідно договору від 04/04-11 від 04.04.2011р. кошти.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач доказів погашення заборгованості суду не подав, суд позовні вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я" 270 000 грн. неповернутої безвідсоткової допомоги задовольняє як правомірно заявлені, документально підтверджені та не оспорені відповідачем.
Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область (код 00375059) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір'я", вул. Спортивна, 1, смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область (код 20945412) - 270 000 (двісті сімдесят тисяч) грн. боргу та 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2015р.
Суддя Ю.О. Чопко