26.01.2015 р. Справа № 914/3363/14
За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа Аутдор», м.Львів Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «МІСТ ТБ», м.Львів
про: визнання інформації недостовірною та її спростування.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Щигельська О.І.
Представники:
від позивача: Дубас В.М. - представник (довіреність від 01.10. 2014р.); Демянишин Д.В. - директор (наказ №1-з від 12.04.2013р.; Витяг з ЄДРПОУ);
від відповідача: Репетило Б.В. - представник ( довіреність від 20.11.2014 року); Кондратюк В.В. - представник (довіреність від 20.11.2014р. ).
Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили. За заявою представника позивача здійснюється фіксування судового процесу з допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Наша справа Аутдор», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Міст ТБ», м.Львів про визнання інформації недостовірною та її спростування.
У прохальній частині позовної заяви вимоги позивача полягають у наступному: «визнати недостовірною інформацію, поширену товариством з обмеженою відповідальністю - телерадіокомпанією «Міст ТБ» на телеканалі «ZIK» в щоденній програмі «Огляд. Події дня» від 31.07.2014 року щодо співпраці товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа Аутдор» із так званими «сепаратистами» та «терористами» Донецької народної республіки, й зокрема із Губарєвим Павлом Юрійовичем, зобов'язавши товариство з обмеженою відповідальністю - телерадіокомпанію «Міст ТБ» спростувати поширену недостовірну інформацію не пізніше місяця з дня набуття судовим рішенням законної сили шляхом зачитування диктором на телеканалі «ZIK» резолютивної частини судового рішення та поширення запису спростування позивачем у передачі "Огляд. Події дня" або іншій аналогічній передачі».
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 24.09.2014 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2014 року.
31.10.2014 р. за вх.№46859/14 в суді зареєстровано подану представником позивача Заяву про надання доказів та фіксування судового процесу. До заяви долучено CD та DVD цифрові носії із записом щоденної передачі «Огляд. Події дня» телеканалу «Z1К» від 31 липня 2014 року, довіреність від 01.10.2014 р. на представника позивача Дубас В.М. та документи на 51 аркушах.
З підстав, зазначених в ухвалі суду від 05.11.2014 року, розгляд справи відкладався на 24.11.2014 року.
Задоволивши заяву представника позивача, судом здійснюється фіксування судового процесу з допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
19.11.2014 року за вх.№50237/14 в суді зареєстровано подану представником позивача заяву, у якій надано додаткові пояснення по справі.
Задоволивши клопотання представника відповідача (вх.№50688/14 від 21.11.2014 р.), суд надав останньому для ознайомлення матеріали судової справи.
24.11.2014 р. за вх.№50856/14 в суді зареєстровано подане представником відповідача клопотання про витребування доказів від відповідача.
Ухвалами від 24.11.2014 року призначено колегіальний розгляд справи №914/3363/14 у складі трьох судів; розгляд справи відкладено на 17.12.2014 року.
У зв»язку з призначенням колегіального розгляду справи у складі трьох суддів, розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі №914/3363/14. За результатами автоматичного розподілу членами колегії суддів у справі визначено суддів Мороз Н.В. та Щигельську О.І.
02.12.2014 року за вх.№52267/14 в суді зареєстровано поданий представником відповідача відзив на позовну заяву.
Представником позивача подано клопотання (вх.№2016/15), у якому уточнюється прохальна частина раніше поданого клопотання (вх.№50856/14 від 24.11.2014 р.) про витребування (у порядку ст.38 ГПК України) у відповідача доказів, а саме копій Балансу (Звіту про фінансовий стан) за другий та третій квартал 2014 року, оскільки позивач у позовній заяві посилається на заподіяння шкоди його діловій репутації внаслідок поширення про нього недостовірної інформації, проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини не подав.
В судовому засіданні 17.12.2014 року оголошувалась перерва до 21.01.2015 року.
16.01.2015 року за вх.№1537/15 в суді зареєстровано клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи компакт-диска із записом телепередачі «Огляд дня» за 31.07.2014 року.
19.01.2015 року за вх.№1808/15 в суді зареєстровано подану представником позивача Заяву у справі №914/3363/14 (про надання додаткових пояснень).
Судом задоволено подану представником відповідача заяву від 20.01.2015 року (вх.№2015/15) та надано представнику позивача матеріали справи для ознайомлення.
В судовому засіданні 21.01.2015 року оголошувалась перерва до 26.01.2015 року.
В судове засідання 26.01.2015 року сторони явку повноважних представників забезпечили. Від позивача (окрім представника) в судовому засіданні взяв участь директор товариства.
В судовому засіданні 26.01.2015 року оглянуто запис телепередачі «Огляд. Події дня» від 31.07.2014 року.
З підстав, наведених у позовній заяві, наданих суду поясненнях позивач заявлені вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі.
З підстав, наведених у відзиві, наданих суду поясненнях відповідач заявлені вимоги заперечує та просить у їх задоволенні відмовити повністю.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, достатніми для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв»язку з чим та з огляду на строки, встановлені для розгляду даної конкретної справи, передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
В судовому засіданні 26.01.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недостовірною інформацію, поширену 31 липня 2014 року телеканалом «ZIK» ТзОВ - телерадіокомпанії «Міст-ТБ» в щоденній програмі «Огляд. Події дня» та зобов'язання відповідача спростувати такі відомості.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження факту поширення відповідачем спірної інформації, до матеріалів справи надано диск CD-R з записом відповідної телепередачі, зафіксований ТзОВ «Наша справа Аутдор», а також зазначено, що на сайті http://zik.ua/tv/project/oglyad/31.07.2014/ української мережі «Internet» міститься запис телепередачі «Огляд. Події дня» від 31.07.2014 року.
Відповідно до ст. 200 ЦК України та ч.1 ст. 14 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт поширення відповідачаем спірної інформації.
Крім того, судом під час перегляду передачі «Огляд. Події дня» від 31.07.2014 року на поданому позивачем відеозаписі зафіксовано логотип телеканалу «ZIK» - червоний прямокутник з літерами ZIK у куті екрану; також відповідачем не заперечувався факт поширення ним спірної інформації.
Стаття 32 Конституції України передбачає, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Водночас, відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право на свободу думки і слова, проте межею такої свободи є право іншої особи на повагу до її честі, гідності та ділової репутації.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За приписами ч.1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Статтею 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не допускається використання телерадіоорганізацій для поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.
За нормами ч. 1 ст. 64 цього Закону юридична особа має право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Відповідно до п. (і) ч. 1 ст. 59 названого Закону телерадіоорганізація зобов'язана розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною.
Згідно зі ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються (мали або мають місце) в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до абз.5 п. 15 названої постанови, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, і яка, на думку позивача, порушує його право на захист ділової репутації.
Згідно з положеннями ч. 3ст. 277 ЦК України, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» обов'язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Водночас, як зазначається у п. 15 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України при розгляді справ про спростування недостовірної інформації суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується позивача;
в) поширена недостовірна інформація не відповідає дійсності;
г) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У прохальній частині позовної заяви вимоги позивача полягають у наступному: «визнати недостовірною інформацію, поширену товариством з обмеженою відповідальністю - телерадіокомпанією «Міст ТБ» на телеканалі «ZIK» в щоденній програмі «Огляд. Події дня» від 31.07.2014 року щодо співпраці товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа Аутдор» із з так званими «сепаратистами» та «терористами» Донецької народної республіки, й зокрема із Губарєвим Павлом Юрійовичем, зобов'язавши товариство з обмеженою відповідальністю - телерадіокомпанію «Міст ТБ» спростувати поширену недостовірну інформацію не пізніше місяця з дня набуття судовим рішенням законної сили шляхом зачитування диктором на телеканалі «ZIK» резолютивної частини судового рішення та поширення запису спростування позивачем у передачі "Огляд. Події дня" або іншій аналогічній передачі».
Разом з тим, на вимогу суду, позивач, не змінюючи і не уточнюючи позовні вимоги з дотриманням норм ст. 56 ГПК України, у Заяві від 19.01.2015 року зазначив конкретні фрагменти поширеної інформації у вищеназваній програмі, яку позивач вважає недостовірною і такою, що порушує його право на недоторканість ділової репутації, а саме такі фрагменти:
а) «Головний сепаратист України заробляє гроші на рекламі, яка висить в усіх містах Західної України»;
б) «Так званий народний губернатор так званої Донецької народної республіки, оголошений СБУ у розшук, терорист Павло Губарєв паралельно з проросійською діяльністю заробляє гроші на заході України. 31-річний бойовик є засновником рекламної агенції «Патісон», яка розміщує рекламу з у Донецьку, Києві та Луганську, але рекламний бізнес Губарєва працює також у Львові, Франківську, Тернополі й Рівному. Чи справді гроші із заходу підгодовують терористів на сході, з'ясовувала Ірина Сало»;
в) «А ховатись є за ким. Лише офіційно у рекламному бізнесі у Львові працює понад сотню компаній, які мають право здавати свої бігборди в оренду різним рекламним агенціям. Найдовше цим займається товариство з обмеженою відповідальністю «Наша справа Аутдор». Більше половини адрес, які прислали нам із «Патісона», закріплені саме за цим товариством. З питанням, чому Львівська агенція співпрацює із фірмою терориста, йдемо до офісу «Нашої справи».
Аналізуючи розповсюджену відповідачем інформацію, (в тому числі й зазначених позивачем фрагментів), колегія суддів дійшла висновку, що текстове і змістове навантаження цієї інформації не вказує на співпрацю саме позивача із так званими «сепаратистами» та «терористами» Донецької народної республіки, й зокрема із Губарєвим Павлом Юрійовичем. Тобто ця інформація не відповідає тексту та змісту інформації, визначеної у позовній вимозі про визнання інформації недостовірною.
Так, фрагмент інформації (а) не містить конкретних посилань на позивача.
Фрагмент інформації (б) так само не містить конкретних посилань на позивача. Цей фрагмент складає відомості загального характера про Павла Губарева та його рекламний бізнес. Крім цього, речення: «Чи справді гроші із заходу підгодовують терористів на сході, з'ясовувала Ірина Сало», - є питанням, яке не можна розцінювати як фактичне ствердження. Це питання, яке в подальшому з'ясовувала телерадіожурналіст у передачі, не знайшло однозначної стверджувальної відповіді. Інформація фрагменту про те, що Губарєв П.Ю. є засновником рекламної агенції «Патісон» є правдивою інформацію, достовірність якої підтверджена самим позивачем і доказами у справі.
Фрагмент інформації (в) не містить висновків про співпрацю позивача із так званими «сепаратистами» та «терористами» Донецької народної республіки, й зокрема із Павлом Губарєвим. У цьому фрагменті відзначені відомості про рекламний бізнес у Львові, зокрема про діяльність компаній, які мають право здавати бігборди в оренду різним рекламним агенціям. Інформація фрагменту про те, що ТзОВ «Наша справа Аутдор» співпрацює саме у своїй рекламній (статутній) діяльності з ТзОВ «Патісон» не заперечує позивач, а навпаки стверджує у позовній заяві, в підтвердження чого надав до матеріалів справи відповідні докази - первинні документи, як то: договори, банківські виписки. По при те, що позивачем визнаний і документально підтверджений факт співпраці ТзОВ «Наша справа Аутдор» з ТзОВ «Патісон», - питання фрагменту (в) «Чому Львівська агенція співпрацює із фірмою терориста, йдемо до офісу «Нашої справи», у процесі з'ясування під час передачі не знайшло свого однозначного підтвердження.
Уся інформація вказаної передачі, в тому числі й інформація вище цитованих фрагментів не містять відомостей про співпрацю ТзОВ «Наша справа Аутдор» конкретно з кимось з «сепаратистів» та/чи «терористів» Донецької народної республіки, й зокрема із Павлом Губарєвим, як з фізичними особами.
До посилання позивача у Заяві від 19.01.2015 року на те, що «працівники відповідача позували на фоні рекламних конструкцій позивача із демонструванням крупним планом наклейок на них із його назвою та реквізитами, показом приміщення та працівників позивача, а також оприлюднили аудіозапис приватної телефонної розмови із директором позивача без його згоди», - суд відноситься критично, оскільки не вбачає у цих діях недостовірності відображення подій, та/або зловживання працівниками телерадіоорганізації своїми правами, і не вважає названу телефонну розмову приватною, оскільки розмова велася по питаннях господарської діяльності ТзОВ «Наша справа Аутдор», а не про особисті справи директора товариства як фізичної особи.
За нормою п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позивач повинен довести не тільки факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, зокрема - на недоторканність його ділової репутації.
У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» (п.п.5,6), ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь - якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Позивачем не було доведено факту приниження його ділової репутації внаслідок поширення відповідачем спірної інформації, в тому числі й настання негативних наслідків у вигляді втрати потенційних споживачів через розміщення цієї інформації та/чи зниження вартості його нематеріальних активів.
При цьому ствердження позивача про те, що поширена інформація «викликала негативну оцінку діяльності громадськістю та суспільством» відхиляється судом як недоведене, оскільки в підтвердження позивачем надано єдиний доказ - лист Тернопільської міської Ради від 20.08.2014 року № 422/2, у якому прохання до позивача утриматися від співпраці, зокрема з ТзОВ «Патісон» , у ніякий спосіб не пов'язується із спірною інформацією, а обумовлюється складною політичною ситуацією в Україні. Інших доказів в підтвердження заподіяння шкоди діловій репутації позивача внаслідок розповсюдження відповідачем спірної інформації, суду не надано.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Водночас, колегія суддів враховує, що згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на свободу вираження поглядів, яке включає в себе свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За приписами ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію").
Також згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
За нормою пункту 19 вищеназваної Постанови Пленуму ВСУ обов'язковою ознакою оціночного судження, (як суб'єктивної думки і поглядів відповідача), - є неможливість перевірити оціночні судження на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
Факт - це синонім таких понять як істина, подія, результат, щось реальне у протилежність вигаданому; конкретне на відміну від абстрактного. Судження - це думка, висловлення, розумовий акт, що має оціночний характер.
З аналізу поширеної інформації про позивача вбачається, що окремі судження цієї інформації є вираженням суб'єктивної думки і поглядів, суб'єктивною критикою дійсних (достовірних) фактів та подій. Ця інформація висловлена не у формі висновку, а у формі можливості, з використанням натяків, підтекстів, двоякого змісту. У поширеній інформації постановлені питання, на які не надано імперативних, стверджувальних відповідей.
З підстав, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку, що деякі з поширених відомостей не стосуються позивача, є достовірними, а тому останній не може вимагати їх спростування.
Таким чином, на підставі аналізу наявних у справі доказів, в силу положень п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд дійшов висновку про відсутність сукупності обставин, що входять до юридичного складу правопорушення, які можуть бути підставою для задоволення позову, а також про оціночний характер окремих суджень, які поширені відповідачем у передачі «Огляд. Події дня» від 31.07.2014 року.
В сукупності наведені обставини не вказують на порушення особистих немайнових прав позивача, тобто завдання шкоди діловій репутації позивача та перешкоджання позивачу повно і своєчасно здійснювати свої права.
Враховуючи встановлене судом, а також, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (на що вказується і у п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.09р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»), а відтак посилаючись у позовній заяві на зоподіяння шкоди його діловій репутації довести наявність таких фактів в порядку передбаченому ст.ст.33-34 ГПК України (що ним зроблено не було), судом відхилено подані представником відповідача клопотання про витребування доказів у відповідача.
Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вбачає за доцільне також звернути увагу на наступне.
Беручи до уваги конституційні положення про судовий захист юридичної особи права спростувати недостовірну інформацію, суд при вирішенні справи повинен забезпечити баланс між правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку; та правом на недоторканість та судовий захист ділової репутації, з іншого боку.
На думку суду, позивач припускає, що поширена інформація формує думку про нього як про товариство, що проводить господарську діяльність, нехтуючи принципами суспільної моралі та загальновизнаними правилами ділової поведінки.
Проте, такі припущення позивача не можуть порушувати свободу поширювача (відповідача) на власну точку зору щодо розповсюдженої інформації.
В умовах складної політичної ситуації в державі, загострення проявів сепаратизму та тероризму на сході України, слід усвідомлювати можливість більш відкритої критики засобів масової інформації у висвітленні фактів і подій.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Із врахуванням наведеного вище, судова колегія дійшла висновку, що у позові слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1,2,4-3,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст..ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 02.02.2015 р.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Щигельська О.І.