Копія
Справа № 822/54/15
27 січня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМатущака В.В.
при секретаріГук В.В.
за участі:представника позивача: Романової Н.І., представника відповідача: Волчецького І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за результатами камеральної перевірки працівниками контролюючого органу було складено акт, на підставі якого 24.10.2014 винесене податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0004541500 про сплату штрафу в сумі 14038,60 грн. в розмірі 20% від суми податкового боргу за платежем - авансовий внесок з податку на прибуток.
Вважає дане податкове повідомлення-рішення протиправним, так як в подальшому суму податкового боргу за рішенням №22 від 16.05.2013 було розстрочено. Позивач зазначив, що кожного місяця після винесення рішення суду про розстрочення боргу погашав заборгованість рівними частками у розмірі, визначеному умовами Рішення №22, а тому вважає, що підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань немає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення. Зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог податкового законодавства, відтак підстав для визнання його протиправним та скасування немає. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, враховуючи наступне.
Суд встановив, що працівниками Славутської об'єднаної державної податкової інспекції проведена камеральна перевірка щодо своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток за січень, лютий та березень 2013. За результатами проведеної перевірки складено акт №1206/1500/2139688 від 14.10.2014, на підставі якого 24.10.2014 винесене податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0004541500 про сплату штрафу в сумі 14038,60 грн. в розмірі 20% від суми податкового боргу за платежем - авансовий внесок з податку на прибуток.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомлення-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області. В результаті розгляду первинної скарги Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняте рішення №15962/10/22-01-10-13-14 від 04.12.2014, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0004541500 від 24.10.2014 залишено без змін.
Досліджуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з наступного.
Згідно ч.57.1 ст.57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України зазначено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Встановлено, що відповідач самостійно задекларував авансові внески з податку на прибуток за січень 2013 в сумі 25579,00, за лютий 2013 в сумі 25579,00 грн., за березень 2013 в сумі 19185,00 грн. Граничні терміни сплати самостійно задекларованих авансових внесків з податку на прибуток відповідно склали до: 18.01.2013, 20.02.2013 та 29.03.2013.
У встановлені терміни самостійно задекларовані авансові внески з податку на прибуток сплачені не були, у зв'язку з чим станом на 30.03.2013 виник податковий борг загальній сумі 70343,00 грн.
В подальшому суму податкового боргу за рішенням контролюючого органу №22 від 16.05.2013 було розстрочено. Відповідно до договору №22/19026 від 16.05.2013 розстрочений податковий борг підлягав сплаті у терміни: 10049,00 грн. - 14.06.2013, 10049,00 грн. - 15.07.2013, 10049,00 грн. - 14.08.2013, 10049,00 грн. - 14.09.20113, 10049,00 грн. -14.11.2013, 10049,00 грн. 14.12.2013.
Сплата даного податкового боргу відповідно до договору про розстрочення податкового боргу від 16.05.2013, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 14.1.175 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Частиною 126.1 ст.126 ПК України передбачено, що в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі №1602/11/10/14-14 від 18.11.2014 зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у рішенні про розстрочення, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).
У свою чергу розстрочення суми податкового боргу (сплата якої вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).
Аналогічне регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 у справі № 21-279а14.
На підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку про те, що передбачена ч.126.1 ст.126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.
Дана норма не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ш" №0004541500 про сплату штрафу в сумі 14038,60 грн. в розмірі 20% від суми податкового боргу за платежем - авансовий внесок з податку на прибуток, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 158-163, 254 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2015 року
Суддя/підпис/В.В. Матущак
"Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак