Копія
Справа № 822/22/15
21 січня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМатущака В.В.
при секретаріГук В.В.
за участі:позивача: ОСОБА_3, представника відповідача: Паукової А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу №Ф-25 від 07.07.2014 та №Ф-2446-25 від 24.11.2014.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані вимоги ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області щодо сплати єдиного внеску є неправомірними, оскільки позивач пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років на підставі положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилося 60 років, тобто він є пенсіонером за віком, а тому відповідно до ч.4, ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав і просив задовольнити позовні вимоги з підстав, що викладенні в позовній заяві.
Представник ДПІ у м. Хмельницькому, в судовому засіданні проти позову заперечила, вказала, що оскільки позивачу пенсія призначена за вислугу років, позивач не звільняється від плати ЄВ за себе та сплата здійснюється на загальних підставах згідно з чинним законодавством. Просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі суд прийшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, враховуючи наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1, виданого 31.05.2012.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.06.1992 позивачу з 17.04.1992 призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 60 років, що підтверджується копією паспорта, серії НОМЕР_3, виданого Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 11.12.1999, тобто відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач досяг загального пенсійного віку встановленого для чоловіків, що надає йому право на пенсію за віком.
По даний час позивач отримує пенсію за вислугу років.
Досліджуючи правомірність оскаржуваних вимог, суд виходить із такого.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами ч.4 ст.4 цього Закону особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в аналізованій нормі - пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Це право не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, в тому числі, на тих, які досягли пенсійного віку для пенсії за віком.
Так, за змістом п.1 ч.1 ст. 25 Закону України від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.
На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентуються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Отже, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є різними державними пенсіями. Різниця при цьому зумовлюється юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.
Ураховуючи вищенаведене, суд на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що положення ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не розповсюджується на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для пенсії за віком.
У постанові Верховного Суду України від 15.11.2014 (справа N21-59а14) проведено аналіз положень п.4 ч.1 та ч.4 ст. 4 Закону України, ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і ст.ст. 1, 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та висловлено правову позицію про те, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеному постанові від 18.11.2014 (справа №21-379а14).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваних вимог, відповідач діяв на виконання вимог чинного законодавства, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованим. Вимоги ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Міндоходів у Хмельницькій області про сплату боргу №Ф-25 від 07.07.2014 та №Ф-2446-25 від 24.11.2014 не суперечать чинному законодавству, відтак дані вимоги не підлягають скасуванню, а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2015 року
Суддя/підпис/В.В. Матущак
"Згідно з оригіналом" Суддя