ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2015Справа № 910/15816/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61"
Про стягнення 126 762,89 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Дякевич Т.В. - представник
Від відповідача не з?явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" про стягнення 126 762,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 порушено провадження у справі № 910/15816/14, розгляд справи призначено на 20.08.2014.
19.08.2014 відділом діловодства суду від представників позивача та відповідача отримані клопотання про перенесення розгляду справи.
В судове засідання 20.08.2014 представники сторін не з'явились.
Ухвалою від 20.08.2014 розгляд справи відкладено на 21.11.2014.
21.11.2014 відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 21.11.2014 представник позивача з'явився, надав усні пояснення стосовну суті справи та надав клопотання про продовження терміну розгляду справи.
Суд клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задовольняє.
Представник відповідача в судове засідання 21.11.2014 року не з'явився.
Ухвалою суду від 21.11.2014 продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 14.01.2015 року.
В судове засідання 14.01.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.
В судове засідання 14.01.2015 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
В судовому засіданні 14.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
суд встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу № 87-УМ, відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує на умовах договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки, що обумовлюються в додатках, специфікаціях чи рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2- 1.3 Договору товаром згідно з договором є кормові добавки, ветеринарні препарати та спеціальні добавки, які постачаються покупцю для використання в його господарській діяльності. Право власності переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем згідно встановлених договором умов поставки.
Відповідно до приписів ст. 3.1 Договору оплата вартості товару проводиться покупцем відповідно до умов договору якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до договору: вартість товару в розмірі 100 (сто) %, покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 15 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника.
Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі ( п. 3.2).
Відповідно до приписів п. 5.1 Договору не пізніше ніж за п'ять днів до моменту відвантаження товару, покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та специфікацію. Рахунок-фактура підлягає оплаті відповідно до умов розділу 3 договору.
Приймання товару здійснюється на складі покупця по кількості згідно товаротранспортних та видаткових накладних.( п.5.5).
В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних відповідно до яких у відповідача утворилась заборгованість:
по видатковій накладній № ПП000000455 від 31.03.2014 р. на суму 1662,83 грн. за довіреністю Відповідача №13 від 26.03.2014 р.
по видатковій накладній № ПП000000553 від 10.04.2014 р. на суму 20 977,68 грн. за довіреністю Відповідача №18 від 10.04.2014 р.
по видатковій накладній № ПП000000568 від 14.04.2014 р. на суму 21 104,60 грн. за довіреністю Відповідача №18 від 10.04.2014 р.
по видатковій накладній № ПП000000571 від 14.04.2014 р. на суму 25 786,82 грн. за довіреністю Відповідача №18 від 10.04.2014 р.
по видатковій накладній № ПП000000597 від 17.04.2014 р. на суму 12 999,17 грн. за довіреністю Відповідача №18 від 10.04.2014 р.
Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 116 410,14 грн.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 116 410,14 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 116 410,14грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 117,77 грн., 5 234,98 грн. - 20% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .
Відповідно до п. 6.1 Договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та двадцять процентів річних за весь час прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 5 117,77 грн.. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5 117,77 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 20% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 234,98 грн. - 20% річних підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПКУкраїни господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2 Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 28/2 Н/П № 43, код ЄДРПОУ 34979368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантик" (19163, Черкаська область, Монастерищенський район, с. Половинчик, вул. Леніна, 3-В, код ЄДРПОУ 34323885) основний борг в розмірі 116 410 (сто шістнадцять тисяч чотириста десять) грн. 14 коп., пеню в розмірі 5 117 (п'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 77 коп., 20 % річних в розмірі 5234 (п'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 98 коп., судовий збір у розмірі 2 535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) 26 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.01.2015
Суддя Л.В. Прокопенко