"29" січня 2015 р.Справа № 916/2700/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
суддів: Савицького Я.Ф., Ліпчанської Н.В.
(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 2874 від 17.11.2014р.)
При секретарі судового засідання: Молодові В.С.
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2014р.
по справі № 916/2700/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ЯГОРЛИК"
про стягнення 29 041, 04грн.
Встановила:
У липні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ЯГОРЛИК" про стягнення штрафних санкцій у сумі 29 041,04грн. з яких: 11 462,01грн. - пеня, 15 277,00грн. - індекс інфляції, 2 302,03грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача обов'язків по своєчасним розрахункам вартості виконаних робіт на підставі договору про надання механізованих сільськогосподарських робіт, укладеного між сторонами.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. (суддя Зайцев Ю.О.) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними доказами наявності між сторонами договірних зобов'язань.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на приписи ст. 638, 853,882 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012р. № 21/5005/14068/201.
Детальніше доводи викладені у скарзі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників в судове засідання не направили. Про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
При цьому апеляційною інстанцією враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у спрощеної формі укладено договір підряду на виконання умов якого протягом жовтня місяця 2013р. працівниками ФОП ОСОБА_1 на полях, що належать СВК "ЯГОРЛИК" були проведені роботи по збиранню соняшника в обсязі 878га, що підтверджується довідками СВК "ЯГОРЛИК" №207 від 14.10.2013р., №208 від 14.10.2013р., №214 від 28.10.2013р. та №215 від 28.10.2013р.
Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Відповідно до параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України відносно договору підряду не встановлено будь - якій обов'язковій формі його укладання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою направлено відповідачу акт виконаних робіт № 25/11-13 від 23.11.2013р., рахунок - фактуру від 30.11.2013р., але відповідач не повернув підписані екземпляри позивачеві.
Отримання відповідачем зазначених документів підтверджується платіжними дорученнями з боку відповідача, у яких підставою для сплати грошових коштів є зазначені документи.
21.03.2014р. відповідачем була проведена часткова оплата у сумі 50 000,00грн. за надані послуги згідно акту виконаних робіт № 25/11-13 від 23.11.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 202 від 21.03.2014р.
02.06.2014р. відповідач сплатив позивачу залишок основного боргу без урахування штрафних санкцій у сумі 125 600,00грн. згідно рахунку - фактури № 44 від 30.10.2013р., що підтверджується платіжним дорученням №55 від 02.06.2014р.
Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у позивача наявні підстави для нарахування штрафних санкцій у сумі 29041,04грн. з яких 11462,01грн. - пеня згідно п.11.3. договору за період з 03.12.2013р. по 02.06.2013р., 15277,00грн. - індекс інфляції та 2302,03грн. - 3% річних за період з 03.12.2013р. по 02.06.2013р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування пені.
Згідно з частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки (штрафу, пені) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, текст договору, направлений позивачкою на адресу відповідача не підписаний другою стороною, а тому не узгоджена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язань у вигляді нарахування пені.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції у цієї частині.
Але у частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, судова колегія не погоджується з висновками суду на підставі такого.
Незважаючи на відсутність підписаного відповідачем договору, між сторонами фактично склались правовідношення, що охоплюються нормами цивільного кодексу України , які регулюють загальні положення про підряд.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою виконані підрядні роботи, що підтверджується довідками СВК "ЯГОРЛИК" № 207 від 14.10.2013р., № 208 від 14.10.2013р., № 214 від 28.10.2013р. та № 215 від 28.10.2013р.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робот за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Датою здачі робіт є акт виконаних робіт № 25/11-13 від 23.11.2013р. Таким чином, починаючи з 24.11.2013 року відповідач повинен був оплатити виконані підрядні роботи.
Але в порушення діючого законодавства, СВК "ЯГОРЛИК" сплатив грошові кошти лише 21.03.2014р. - 50 000,00грн. та 02.06.2014р. - залишок основного боргу у сумі 125 600,00грн.
Таким чином, СВК "ЯГОРЛИК" є таким, що прострочив грошове зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інших їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язання сплатити кошти.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з частковим порушенням норм матеріального права, воно підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних.
Перевіривши розрахунок інфляції за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Ліга-Закон" судова колегія встановила що сума інфляційних втрат є меншою, ніж слід було нарахувати та складає 15 280,66 грн.:
Сума боргу 175 600,00 грн.: грудень 2013р. - березень 2014р. - 6 205,56 грн.
Сума боргу 125 600,00 грн.: квітень 2014р. - травень 2014р. - 9 075,10 грн.
Крім того, судова колегія зробила власний перерахунок 3 % річних, за яким сума складає 2 431,93грн.
Початок термінуКінець термінуКількість днівСума вкладу, грн.Нараховані відсотки, грн.
24.11.2013 22.03.201421.03.2014 02.06.2014117 72175600 1256001688.65 743,28
Втім, позивач заявив вимоги щодо нарахування 3 % річних з 03.12.2013 року.
Так, в силу приписів п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України судова колегія не має права виходити за межі позовних вимог, апеляційна інстанція задовольняє позов в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 15 277,00 грн. та 3 % річних у сумі 2 302,03 грн. та стягує зазначені суми з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з таким апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно стягнутих сум, а тому судова колегія стягує з відповідача на користь позивача 1 656,75 грн. частину судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 99, 101, 103 п.2, 104 п.4 ч.1 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. по справі № 916/2700/14 - частково скасувати.
Прийняти нове рішення, виклавши резолютивну частину у наступній редакції :
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ЯГОРЛИК" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15 277,00 грн. інфляційних витрат та 2 302,03 грн. 3 % річних, що взагалі складає 17 579,03 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 03 коп.)
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ЯГОРЛИК" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 656,75 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят шість гривень 75 коп.) судового збору.»
Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 02.02.2015р.
Головуючий суддя В.А.Лисенко
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Н.В. Ліпчанська