про повернення позовної заяви
17 грудня 2014 року 810/7013/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про скасування наказу та поновлення на службі,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить скасувати наказ № 737-о від 24.10.2014 р. «По особовому складу податкової міліції» голови комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у м. Києві та поновити його на службі в податковій міліції на посаді ГУ ДФС у м. Києві, рівнозначній посаді заступника начальника оперативного управління Дніпровського району ГУ Міндоходів у м. Києві.
Згідно ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Правила територіальної підсудності адміністративних справ визначені у статті 19 КАС Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Альтернативний характер підсудності надає позивачу право вибору суду, до якого він може звернутися. Це один з двох судів: або суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, або суд за місцезнаходженням відповідача.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що місцезнаходженням відповідачів є м. Київ, тобто вирішення спору за правилами загальної підсудності чи альтернативної (у разі обрання суду за місцезнаходженням відповідача) має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, яким у даному випадку є Окружний адміністративний суд м. Києва.
ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду, повноваження якого згідно Додатку № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 N 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» розповсюджуються на територію Київської області.
Суд зазначає, що місцезнаходженням відповідачів є місто Київ, а отже, застосовуючи правила альтернативної підсудності адміністративних справ, даний спір має вирішуватися Київським окружним адміністративним судом лише в тому випадку, якщо місцем проживання (перебування, знаходження) позивача є саме Київська область. Досліджуючи наявність такого факту, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2013 № 1382-ІV (далі - Закон України № 1382) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
У розумінні абз. 7 ст. 3 Закону України № 1382 реєстрація полягає у внесенні інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
При цьому, положеннями вищенаведеної статті передбачено, що документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист або довідка про звернення за захистом в Україні.
Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що місце проживання або перебування фізичної особи, яка звертається до адміністративного суду, може бути встановлено в результаті дослідження будь-якого з наведених вище документів. Втім, до адміністративного позову жодного з перелічених вище документів не додано.
В той же час, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що проживає за адресою: « АДРЕСА_1», на підтвердження чого, зокрема, додає до адміністративного позову копію договору оренди житлового приміщення, розташованого за вказаною вище адресою.
Суд звертає увагу, що з огляду на приписи вищенаведених правових норм договір оренди житлового приміщення не може беззаперечно свідчити про реєстрацію у встановленому законом порядку місця проживання або перебування позивача, як обов'язкової підстави для вирішення даної справи саме Київським окружним адміністративним судом.
З урахуванням викладеного, дана справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, а питання територіальної підсудності повинно вирішуватися позивачем за вибором: або адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1, або адміністративним судом за місцезнаходженням Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у м. Києві та/чи Головного управління ДФС у м. Києві, тобто Окружним адміністративним судом м. Києва.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Таким чином, дана справа за правилами територіальної підсудності не підсудна Київському окружному адміністративному суду та підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 19, п. 6 ч. 3 ст. 108, ст.ст. 160, 165 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про скасування наказу та поновлення на службі - повернути позивачу із усіма доданими до неї матеріалами.
2. Копію ухвали надіслати ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.О. Кушнова