Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"21" січня 2015 р. Справа № 911/4681/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича, м.Київ
до Приватного підприємства "СЕ-Фора", Миронівський район, с. Росава
про стягнення 22551,82 грн.
за зустрічним позовом Приватного підприємства "СЕ-Фора", Миронівський район, с. Росава
до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича, м. Київ
про визнання договору недійсним
суддя Лопатін А.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем (надалі позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом) заявлено позов до Приватного підприємства "СЕ-Фора" (надалі відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом) про стягнення 22551,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання за договором суборенди від 04.03.2014 р. № 165-К.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26.11.2014 р.
24.11.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником Приватного підприємства "СЕ-Фора" подано зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича про визнання договору недійсним.
У судовому засіданні 26.11.2014 р. оголошено перерву до 11.12.2014 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2014 р. прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "СЕ-Фора" до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича про визнання договору недійсним для спільного розгляду з первісним позовом по даній справі та її розгляд призначено на 11.12.2014 р.
11.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано відзив на зустрічну позовну заяву та клопотання про надання додаткових письмових пояснень та залучення документів та доказів по справі.
У судовому засіданні 11.12.2014 р. оголошено перерву до 21.01.2015 р., про що присутніми представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.
Крім того, присутніми представниками учасників судового процесу подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.
У судове засідання 21.02.2015 р. з'явились представники як позивача, так і відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд
встановив:
04 березня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем (орендар, первісний позивач у справі) та Приватним підприємством "СЕ-Фора" (суборендар, первісний відповідач у справі) було укладено договір суборенди № 165-К відповідно до п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорі, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого приміщення загальною 31,00кв.м. (далі - приміщення), яке розташоване на першому поверсі у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Багговтівська, 17-21 (надалі - будівля).
План приміщення та його місцезнаходження на плані, зазначено у додатку № 1 до даного договору.
Пунктом 3.1. договору закріплено, що сторони погодились, що у відповідності з умовами даного договору суборендар виплачує орендарю наступні платежі (далі - платежі):
- Орендна плата;
- Експлуатаційно-сервісні послуги;
- Комунальні послуги;
- Гарантійний платіж.
Згідно з п. 3.8. договору орендна ставка за 1 кв.м. приміщення в місяць по даному договору становить:- 152,35 грн. (сто п'ятдесят дві гривні 35 коп.), без ПДВ.
У п. 3.9.1. договору зазначено, що орендна плата сплачується щомісячно, протягом 5 (п'яти) банківських днів поточного місяця в національній валюті України - гривні на підставі договору. Орендна плата за перший місяць оренди нараховується з моменту вказаного у п. 1.4. даного договору, якщо сторони не домовляться про інше, шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до п. 4.1. договору передача приміщення в суборенду відповідно до даного договору здійснюється шляхом підписання акту приймання-передавання приміщення в суборенду протягом 10-ти днів з моменту підписання даного договору, перед підписанням якого представники сторін проводять огляд приміщення і відображають його стан в акті.
Будь-які недоліки у приміщені не є встановленими, якщо вони не зафіксовані в акті прийманя-передавання приміщення в суборенду.
Згідно з п. 8.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до: « 31» грудня 2014 р. включно.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін.
На виконання умов договору позивач передав відповідачеві у оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення в суборенду від 05.04.2014 р., який підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.
У п. 1.4. договору вказано, що сторони прийшли до взаємної згоди, що строк оренди приміщення (надалі - строк оренди) встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення у суборенду, і до кінця строку дії даного договору.
Як зазначено вище, п. 3.9.1. договору передбачає, що орендна плата сплачується щомісячно, протягом 5 (п'яти) банківських днів поточного місяця в національній валюті України - гривні на підставі договору. Орендна плата за перший місяць оренди нараховується з моменту вказаного у п. 1.4. даного договору, якщо сторони не домовляться про інше, шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не здійснив розрахунки з Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем по орендній платі за користування об'єктом оренди, у зв'язку з чим за відповідачем, станом на дату подання позову рахувалася заборгованість у розмірі 20399,55 грн. Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.
У відзиві на позовну заяву первісний відповідач зазначає, що договір суборенди № 165-К від 04.03.2014 року не укладався, так як ПП «СЕ-ФОРА» не досягло згоди по його умовам. Даний договір та акт прийому-передачі підписаний від імені керівника іншою особою, яка не була уповноважена підписувати вказані документи від імені ПП «СЕ-ФОРА». Також відповідач вказує, що не мав безперешкодного доступу у приміщення та контрагенти ПП «СЕ-Фора» не мали змоги поставити необхідне обладнання та товар у вказане приміщення.
Однак, суд ставиться критично до тверджень відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Згідно з п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.
Відповідно до п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.
Виходячи з зазначене вище, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відтиски печатки підприємства, наявні в договорах та актах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.
Стосовно тверджень відповідача, що останній не мав безперешкодного доступу у приміщення та контрагенти ПП «СЕ-Фора» не мали змоги поставити необхідне обладнання та товар у вказане приміщення позивач зазначає, що не отримував жодного листа про неможливість поставити необхідне обладнання та товар в орендоване приміщення або про незабезпечення безперешкодного доступу до орендованого приміщення.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, на думку позивача, відповідач здійснив часткову оплату оренди за квітень, чим визнав наявність господарських відносин за договором суборенди № 165-К від 04.03.2014 р.
Разом з тим, представник відповідача у своєму відзиві стверджує, що жодної оплати на користь позивача не проводив.
Як факт отриманих позивачем коштів, так і заперечення вказаної оплати відповідачем судом взяті до уваги і вказаним фактам надана оцінка при винесені рішення.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем по орендній платі за користування об'єктами оренди складає 20399,55 грн.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 20399,55 грн. боргу підлягає задоволенню.
Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1243,53 грн. пені, 149,22 грн. 3% річних та 759,52 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2014 р. по 28.10.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості по орендній платі за кожний місяць окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 149,22 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат по заборгованості по орендній платі за період з 01.08.2014 р. по 28.10.2014 р. (вказаний у розрахунку позивача) щодо заборгованості по орендній платі за кожний місяць окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 759,52 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.
Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. договору суборенди у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі здійснення платежів суборендар зобов'язаний оплатити орендарю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки та за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок пені по заборгованості по орендній платі за період з травня по липень 2014 р. щодо заборгованості по орендній платі за кожний місяць окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1243,53 грн. задовольняє повністю, оскільки результат перерахунку здійсненого судом, є більшим заявленої позивачем до стягнення суми.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20399,55 грн. основного боргу, 1243,53 грн. пені, 149,22 грн. 3% річних та 759,52 грн. інфляційних втрат, а загалом 22551,82 грн.
Судові витрати щодо розгляду первісного позову, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.
Приватним підприємством "СЕ-Фора" (надалі зустрічний позивач) заявлено зустрічний позов до Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича (надалі зустрічний відповідач) про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що договір суборенди № 165-К від 04.03.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем Магалясом Олегом Леонідовичем (орендар, зустрічний відповідач у справі) та Приватним підприємством "СЕ-Фора" (суборендар, зустрічний позивач у справі) не укладався та є недійсним, оскільки підписаний особою, яка не була уповноважена підписувати даний документ від імені ПП "СЕ-Фора". Також відсутні первинні документи, які фіксують факт проведення господарських операцій заданим договором.
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом зазначає, що вищезазначений договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток юридичних осіб як ФОП Магалясом О.Л., так і ПП "СЕ-Фора". Також зустрічним відповідачем надано копію виписки банківської установи, що підтверджує оплату орендної плати за період з 05.04.2014 р. по 30.04.2014 р. за договором № 165-К та копії рахунків-фактур № 97 від 04.04.2014 р., № 140 від 30.05.2014 р., № 118 від 30.04.2014 р., № 164 від 26.06.2014 р.
Однак, суд ставиться критично до тверджень позивача за зустрічним позовом з наступних підстав.
Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Згідно з п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.
Відповідно до п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.
Виходячи з зазначене вище, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відтиски печатки підприємства, наявні в договорах та актах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.
Відповідно до частини першої та другої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1. частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами частини першої ст. 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини першої ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з частиною другою ст. 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем за зустрічним позовом надано докази фактичного користування приміщенням зустрічним позивачем та подальшого схвалення договору оренди.
В ході розгляду справи, зустрічним позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності підстав для визнання недійним договору суборенди № 165-К від 04.03.2014 р.
Судом встановлено, між зустрічним позивачем та зустрічним відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди майна і вони визначені у вищезазначеному договорі, відбулося часткове виконання договору, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим відтисками печаток юридичних осіб актом приймання-передачі приміщення в суборенду до договору суборенди № 165-К від 04.03.2014 р., а відтак, зустрічні позовні вимоги щодо визнання договору суборенди № 165-К від 04.03.2014 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на позивача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "СЕ-Фора" (08835, Київська область, с. Росава, вул. Шевченка, 58; код ЄДРПО України 38164214) на користь Фізичної особи-підприємця Магаляса Олега Леонідовича (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 91/14, кВ. 23; ідентифікаційний номер 2610202739) - 20399 (двадцять тисяч триста девяносто девять) гривень 55 коп. основного боргу, 1243 (одна тисяча двісті сорок три) гривні 53 коп. пені, 149 (сто сорок девять) гривень 22 коп. 3% річних, 759 (сімсот пятдесят девять) гривень 52 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Повний текст рішення складено 30.01.2015 р.
Суддя А.В. Лопатін