Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "27" січня 2015 р. Справа № 906/1585/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
за участю представників сторін:
від позивача: Грищенко О.М. - дов. від 23.12.13р.
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 14.01.15р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м. Коростень, Житомирська область)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Коростень, Житомирська область)
про стягнення 9546,25 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 9546,25 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення, з яких 4094,34 грн. - збитки, завдані в результаті позадоговірного споживання теплової енергії, 702,64 грн. - основний борг за спожиту теплоенергію згідно договору №425 від 01.07.13р., 117,03 грн. - інфляційні , 59,93 грн. - 3% річних та 4572,31 грн. - пеня.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що станом на день розгляду справи в суді сума основного боргу за теплову енергію відповідачем погашена. Позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3-х% річних підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, не заперечував проти зменшення розміру пені на 50%.
Представник відповідача в засіданні суду заявив клопотання, в якому просить суд зменшити розмір пені на 50% у зв'язку з її значним розміром та перевищенням суми основного боргу. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3-х% річних визнав. Також зазначив, що суму основного боргу відповідачем сплачено позивачеві під час розгляду справи в суді. В підтвердження надав відповідні докази.
Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №425 від 01.07.13р. про надання послуг з централізованого опалення, договір оренди №17 від 05.12.12р., акт приймання-передачі, розрахунки суми боргу, рахунки-фактури, претензії, відзив на позовну заяву, квитанції, довідки, додаткові пояснення, клопотання, акти звірки взаємних розрахунків, свідоцтва про державну реєстрацію, статут, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
05.12.12р., на підставі рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради №546, між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №2 (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди об'єкту нерухомості, іншого комунального майна №17 (а.с.15-19), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 68,0 м. кв. за адресою: м. Коростень, вул. Франка, 7, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 05.12.12р. (а.с.20).
Відповідно до п.2.1 договору, об'єкт оренди надається орендареві в тимчасове користування для надання побутових послуг населенню.
Пунктом 7.2 зазначеного договору встановлено, що орендар зобов'язаний на протязі 1 місяця після укладення договору оренди укласти договори про надання комунальних послуг, в тому числі і послуг з теплопостачання.
Як передбачено ст. 24 вищезазначеного Закону, основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Однак, в порушення вищезазначених норм законодавства та умов договору, відповідач договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії уклав лише 01.07.13р.
Разом з тим, протягом періоду з грудня 2012р. по червень 2013р. послуги з теплопостачання позивачем надавались відповідачеві, про що свідчить лист-довідка орендодавця (КВЖРЕП №2) та не заперечувалось представником відповідача в засіданні суду.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем умов договору та вимог Закону України "Про теплопостачання" щодо укладення договору на постачання теплової енергії, відповідачем протягом вказаного періоду, без укладання відповідного договору, було фактично спожито та не оплачено теплової енергії на суму 4094,34 грн., яку позивач і просив суд стягнути в позовній заяві, обгрунтовуючи дану вимогу як збитки та посилаючись на ст.ст. 1166, 1192 Цивільного кодексу України.
Крім того, як було зазначено раніше, 01.07.13р. між сторонами був укладений договір №425 про надання послуг з централізованого опалення (а.с.8-14), згідно з умовами якого позивач (виконавець) зобов'язався своєчасно надавати відповідачеві (споживачеві) відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.1 договору).
Відповідно до п. 7 даного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Послуги оплачуються в безготівковій формі. За умови, домовленості між сторонами у виключних випадках форма розрахунків може бути іншою (п. 8 договору).
На виконання умов даного договору, позивач надавав відповідачеві послуги з теплопостачання, на оплату яких виставляв відповідачеві рахунки-фактури.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги в повному обсязі не виконав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
18.02.14р. та 14.08.14р. позивач направляв відповідачеві письмові претензії про сплату боргу (а.с.55-57), які відповідач залишив без задоволення.
Таким чином, внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасної оплати за надані послуги з теплопостачання, станом на день звернення з позовом до суду за останнім рахувалась заборгованість перед позивачем за договором №425 від 01.07.13р. в сумі 702,64 грн.
Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві суму заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов договору №425 від 01.07.13р. та яка утворилась в результаті позадоговірного споживання теплової енергії, що підтверджується квитанціями, які знаходяться в матеріалах справи та про що не заперечували представники сторін в засіданні суду.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 4094,34 грн. збитків, завданих в результаті позадоговірного споживання теплової енергії та в частині стягнення 702,64 грн. боргу за спожиту теплоенергію згідно договору №425 від 01.07.13р. за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 117,03 грн. інфляційних та 59,93 грн. 3% річних, нарахованих за несвоєчасні розрахунки за отримані послуги згідно договору №425.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 59,93 грн. 3% річних та інфляційні в розмірі 117,03 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 4572,31 грн. пені.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно п.12 договору №425 від 01.07.13р., за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-XIV від 20.05.1999р.
Статтею 1 вищевказаного Закону визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Слід зазначити, що оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються (постанова Вищого господарського суду України від 22.11.2012 №18/1190/12).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що пеня нарахована правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 визначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, відсутність заперечень зі сторони позивача щодо зменшення розміру неустойки, а також те, що розмір пені значно великий порівняно із сумою основного боргу, збитків позивачеві не причинено, суму основного боргу позивачеві сплачено, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені до 2286,16 грн., що становить 50% від заявленої до стягнення суми пені (4572,31 грн. х 50%).
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму основного боргу сплатив позивачеві під час розгляду справи в суді, в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 117,03 грн. інфляційних, 59,93 грн. 3% річних та 4572,31 грн. пені обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягали би задоволенню. Однак, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню, до 2286,16 грн., про що зазначав вище. Крім того, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 4094,34 грн. збитків, завданих в результаті позадоговірного споживання теплової енергії та в частині стягнення 702,64 грн. боргу за спожиту теплоенергію згідно договору №425 від 01.07.13р. за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду і суму основного боргу сплатив під час розгляду справи в суді.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4094,34 грн. збитків, завданих в результаті позадоговірного споживання теплової енергії та в частині стягнення 702,64 грн. боргу за спожиту теплоенергію згідно договору №425 від 01.07.13р.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, 11500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
на користь Комунального підприємства теплозабезпечення, 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, 8-а, код ЄДРПОУ 31871157
- 117,03 грн. - інфляційних;
- 59,93 грн. - 3% річних;
- 2286,16 грн. - пені;
- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Давидюк В.К.
Віддрукувати: 1 - в справу
Сторонам - на вимогу