10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Маслак В.П.
Суддя-доповідач:Франовська К.С.
іменем України
"02" лютого 2015 р. Справа № 296/8498/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Франовської К.С.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Моніча Б.С.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "12" листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про встановлення статуса інваліда війни ,
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Корольовського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира де просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача визначити йому статус інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3, працюючи водієм Житомирського АТП-11855 був включений до складу мобільного зведеного загону спеціального захисту Житомирської області та в травні 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки за висновком МСЕК йому встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідач безпідставно відмовив йому у встановленні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 12 листопада 2014 року позов задоволено. Постановлено :
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира щодо відмови ОСОБА_3 у встановленні статусу інваліда війни згідно з п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира встановити ОСОБА_3 статус інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити . Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні підстави для встановлення позивачу статусу інваліда війни для осіб, що брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, оскільки відсутні документи на підтвердження його участі у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду - скасувати з наступних підстав.
ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом, зазначав, що у травні 1986 року перебував у складі формування цивільної оборони, створеного на базі підприємства автоколони 2193, правонаступником якого є Житомирське АТП 11855, де разом з водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та обслуговував комплексну експедицію при інституті атомної енергетики ім.Курчатова.
Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідно до записів у трудовій книжці, в травні 1986 року ОСОБА_3 працював водієм у Житомирському автопідприємстві 05021, яке згідно наказу Міністра Автомобільного транспорту УРСР №155 від 09.06.1986 року перейменоване в автопідприємство 11827 з 09.06.86р.
Згідно довідки №57 від 27.12.2013 року, виданої АТП-11827, ОСОБА_3 працював водієм у Житомирському АТП 11827 ( в даний час ТДВ "Житомирське АТП 11827") і дійсно був направлений в м.Чорнобиль для обслуговування комплексної експедиції при інституті атомної енергетики ім. Курчатова з травня по грудень 1988 року, про що у підприємстві збереглись відповідні накази. В цій довідці також зазначено, що обслуговування інституту АТП 11827 здійснювалось з 1986 року по взаємній домовленості (а.с.15).
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14.02.1994 року (справа №2-293 за 1994 рік) встановлено, що ОСОБА_3, працюючи водієм Житомирського АТП 11827 05 травня 1986 року перебував у зоні відчуження в м. Чорнобилі Київської області протягом повного робочого дня, де приймав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На підставі судового рішення, ОСОБА_3 встановлено статус особи, постраждалої внаслідок ЧАЕС 1 категорії, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.8)
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №3940 від 07.03.2014 року ОСОБА_3 встановлено діагноз : хронічне обструктивне захворювання легень 111 ст. у фазі н/ремісії.Емфізема легень. Дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст. Захворювання пов"язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).
За висновком ОблМСЕК від 07.04.2014 року ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).
Із заявою про надання статусу інваліда війни згідно п.9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач 11 вересня 2014 року звернувся до відповідача з письмовою заявою на яку отримав відмову листом № 2859/04-09 від 11.09.14 р., так як для встановлення зазначеного статусу необхідне документальне підтвердження залучення особи до складу формувань цивільної оборони. Цей документ має містити дані про таке залучення з посиланням на наказ чи розпорядження штабу цивільної оборони та інформацію про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки позивачем таких документів не подано, підстав для встановлення статусу не встановлено.
Дана відмова слугувала підставою для звернення до суду для визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим факт участі позивача, який працював водієм Житомирського АТП 11827 у травні 1986 року у складі мобільного зведеного загону спеціального захисту Житомирської області в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Судове рішення обґрунтоване показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості оскарженого рішення з врахуванням наступного.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст. 9 Закону України «Про Цивільну оборону України», силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Відповідно до ст.11 вказаного Закону, невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 12 Закону України «Про Цивільну оборону України», для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
Положенням про невоєнізовані військові формування цивільної оборони і норми забезпечення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеним у дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР- заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 року № 90, передбачалося створення невоєнізованих військових формувань цивільної оброни та комплектування їх особового складу.
Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Відповідно до чинного у 1986 року Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 року постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111, цивільна оборона будувалась за територіально-виробничим принципом. Тобто в кожному міністерстві, відомстві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах і організаціях створювались служби та формування цивільної оборони. Керівництво службами та формуваннями цивільної оборони в межах адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст) здійснювалось відповідними місцевими органами державної влади. Начальниками цивільної оборони адміністративно-територіальних одиниць визначались керівники органів державної влади, а в міністерствах, відомствах, на підприємствах, в установах і організаціях - їх керівники.
Відповідно до Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони та норми їх забезпечення матеріально-технічними засобами, затвердженого Наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90 (який діяв на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), невоєнізовані формування Цивільної оборони в мирний час можуть використовуватися для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихій, крупних аварій і катастроф, виключно на підставі рішення ради Міністрів союзної, автономної республік або виконавчого комітету обласної ради з визначенням кількості таких формувань, їх чисельності складу та порядку компетенції.
Безпосереднє залучення громадян до складу таких формувань здійснюється на підставі наказів по підприємствам, установам та організаціям, які видаються на виконання вищезазначених рішень.
Згідно роз'яснень, викладених в листах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 28.11.2005 № 02-10047/271 та від 30.12.2008 № 02-17796/284, факт залучення до складу формувань Цивільної оборони для участі в ліквідації аварії на ЧАЕС має підтверджуватися довідками, виданими відповідними підрозділами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Разом з тим, як зазначається в листі Міністерства праці та соціальної політики України, підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, особа, інвалідність якої пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і яка залучена до складу формувань цивільної оборони у вказаний період, за наявності відповідних документів, що підтверджують право на отримання статусу інваліда війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
На думку колегії суддів, відповідні документи повинні містити дані про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони з посиланням на наказ чи розпорядження штабу цивільної оборони та інформацію про роботу, яку вона виконувала під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Постановляючи рішення про зобов"язання відповідача надати ОСОБА_3 статус інваліда війни, суд першої інстанції на вимоги наведених норм права уваги не звернув і задовольнив позов лише на підставі показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким статус інвалідів війни встановлено також судовими рішеннями без наявності первинних документів (а.с.23,25).
Між тим, у матеріалах справи відсутні будь - які розпорядчі документи про залучення позивача до формувань Цивільної оборони.
Не містять матеріали справи і рішення виконкому обласної ради про створення відповідних формувань.
Додані до позовної заяви довідки про створення мобільного загону цивільної оборони на базі автоколони 2193 29.05.1986 року до даної справи не відносяться, а тому не є належними доказами(а.с .13-14).
Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази не містять інформації, яка б підтверджувала факт особистої участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони. Наявні в матеріалах справи документи тільки підтверджують факт прийняття участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі яких йому було встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС та надано статус постраждалої особи від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідність 2 групи.
Сама по собі участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлення йому у зв'язку з цим групи інвалідності є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, обов'язковою умовою для визнання позивача інвалідом війни є його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формування Цивільної оборони.
Враховуючи викладені нормативно-правові положення, обставини справи та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмовлення в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира задовольнити, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "12" листопада 2014 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира про визнання дій щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни на підставі п.9 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов"язання встановити такий статус,- в і д м о в и т и.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.С. Франовська
судді: І.Ф.Бондарчук
Б.С. Моніч
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10000
3- відповідачу: Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира пл. Польова,8,м.Житомир,10009
4- представнику позивача: ОСОБА_7, АДРЕСА_2 ,