29 січня 2015 рокусправа № 804/3065/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,
представника позивача - Комлик О.М. (довіреність від 12.03.2014)
представника відповідача - Шеремет В.В. (довіреність від 12.01.2015)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/3065/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопроммаш" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановив:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопроммаш" (далі - Позивач) звернувся до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 р. №0000551501, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 300 847,10 грн., в тому числі за основним платежем - 200 564,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100 282,37грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій підприємства з його контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях. Вважають, що чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податків зазначати у актах приймання-передачі в обов'язковому порядку обсягу отриманих послуг, а саме - кількість людино-годин, оскільки при цьому використовується лише грошовий вимірник.. Відсутність же товарно-транспортних документів за наявності всіх інших первинних документів не може бути самостійною підставою для визнання фіктивними господарських операцій. Зазначають, що висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів Позивача, оскільки юридична відповідальність має носити індивідуальний характер. (а.с.3-18)
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Судове рішення обґрунтовано тим, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат та суми податкового кредиту, а Відповідачем висновки щодо нікчемності угод зроблені на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів та носять характер припущень. Відсутність чи наявність товарно-транспортних накладних не може засвідчувати факт здійснення господарських операцій. (а.с.170-173)
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Нікопольська ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що відповідно до актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Позивача ПП «Протор», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», ТОВ «Торговий дім «Аларкон» встановлено, що у вказаних контрагентів відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, транспортні засоби, вони здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. До того ж, Позивачем до перевірки по взаємовідносинах з ПП «Протор»не було надано товарно-транспортні документи, сертифікати походження товару. Крім того, по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Аларкон» Позивачем не було надано належним чином оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт, адже в них були відсутні відомості щодо кількості осіб, зайнятих у виконанні робіт. (а.с.179-189)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопроммаш" надало заперечення на апеляційну скаргу, де зазначено, що посилання заявника апеляційної скарги на невірно встановлені факти, що призвело до неправильного вирішення справи є безпідставним, так як зміст апеляційної скарги не містить описання, які ж саме факти встановлені не вірно.
У судовому засіданні представник Відповідача - Нікопольської ОДПІ , вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. Не заперечував, що і у акті перевірки і на разу , у судовому засіданні, висновки податкового органу про допущені Позивачем порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на Актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача і надавати додаткові докази правомірності своїх висновків немає ні необхідності ні можливості.
Представник позивача - ТОВ"Нікопроммаш", проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопроммаш" зареєстровано Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 11.10.2004 року та перебуває на обліку платників податків в Нікопольській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.(а.с.69-70,71).
Уповноваженими особами Нікопольської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Нікопроммаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Протор" в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, з ТОВ "ВТП "Харківелектромонтаж" - в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та ТОВ "Торговий Дім "Аларкон" - в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року та в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами у період їх фактичного здійснення, за наслідками якої складено акт перевірки № 381/153/33125694 від 03.02.2014 року. (а.с.19-64)
Перевіркою встановлено порушення п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 200564 грн. 73 коп., в тому числі: за жовтень 2012 року на суму 123613 грн. 97 коп., за травень 2013 року на суму 76950 грн. 76 коп.
За результатами проведення перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000551501 від 11.02.2014 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 300847 грн. 10 коп., в тому числі: за основним платежем - 200564 грн. 73 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100282 грн. 37 коп. (а.с.65).
Скасування указаного податкового повідомлення - рішення і є предметом даного спору.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Нікопроммаш", суд першої інстанції виходив з того, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, а Відповідачем висновки щодо нікчемності угод зроблені на підставі актів перевірки контрагентів та носять характер припущень. Відсутність чи наявність товарно-транспортних накладних не може засвідчувати факт здійснення господарських операцій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.
Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту.
В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП «Протор», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», ТОВ «Торговий дім «Аларкон».
Як зазначено у акті перевірки, із наданого до перевірки договору ПП «Протор» (продавець) був зобов'язаний та поставив ТОВ "Нікопроммаш" ( покупець) товар ( електроматеріали, підшипники, комплектуючі деталі) для ремонту електрообладнання, а Позивач сплатив їх вартість, у тому числі ПДВ 5588.47 грн., що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинними документами, що прямо перелічено у вказаному Акті( а.с.24-26). Отримані матеріали були використані у господарській діяльності. Так як до перевірки не були надані документи, які б підтверджували транспортування придбаних товарів, податковий орган дійшов висновку щодо нікчемності даної угоди. При цьому в наданому до перевірки договорі зазначено, що доставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Продавця, у даному випадку - ПП «Протор» ( п.3.2 Договору № 30/10 від01.10.2013 на а.с.25)
Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, що не спростовано представником Відповідача, у суді першої інстанції за участю сторін досліджувались ТТН, надані на підтвердження реального вчинення цієї господарської операції.
Крім того, між ТОВ "Нікопроммаш" (Замовник) та ТОВ «Торговий дім «Аларкон» (Підрядник) було укладено договір на виконання робіт по ремонту електрообладнання № 38/13 від 07.05.2013 р., відповідно до якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується виконати ремонт усіх видів електродвигунів та трансформаторів. (а.с.99-100)
На підтвердження факту виконання умов цього договору до суду були надані рахунок № 162 від 30.05.2013 р., податкову накладну № 33 від 30.05.2013 р., акт прийому-передачі виконаних робіт № УН-0513/162, акт прийому-передачі матеріалів, виписки по рахунку. (а.с.101-105).
З ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж» (Підрядник) ТОВ "Нікопроммаш" (Замовник) було укладено договір на виконання робіт по ремонту електрообладнання № 46/12 від 01.10.2012 р., відповідно до якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується виконати ремонт усіх видів електродвигунів, трансформаторів та катушок. (а.с.106-107)
На підтвердження факту виконання умов цього договору до суду були надані рахунки № 4001,4002,4003 від 31.10.2012 р., податкові накладні № 398,399,400 від 31.10.2012 р., акти прийому-передачі виконаних робіт № 4002, 4003, виписки по рахунку. (а.с.108-162).
З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлені контрагентами Позивача - ПП «Протор», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», ТОВ «Торговий дім «Аларкон» - товари та отримані послуги.
Висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентом були здійснені лише на підставі даних актів про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Протор», ТОВ «ВТП «Харківелектромонтаж», ТОВ «Торговий дім «Аларкон». При цьому ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів тощо) з боку Позивача у Акті звірки податковим органом не зазначались.
Разом з тим, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Отже, дані акту про неможливість проведення зустрічних звірок містять лише припущення податкового органу про те, що у вказаного підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.
Крім того, згідно з приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Щодо посилання Відповідача на нікчемність угод, суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки Відповідачем, на якого відповідно до ч.2, ст. 70 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення , не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто, що угоди є такими, що порушують публічний порядок.
Податковим органом не спростовано, що укладені між Позивачем та його контрагентами угоди ніким не оспорювались, недійсними у передбаченому законом порядку не визнавались, факт їх невиконання хоча би, однією із сторін у судовому порядку не підтверджено. Щодо жодного із безпосередніх контрагентів Позивача, як і контрагентів по ланцюгу постачання, відсутні судові рішення чи вироки щодо фіктивного підприємництва чи інших порушень податкового законодавства.
Відносно посилань заявника апеляційної скарги на те, що реальність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом не можливо підтвердити з огляду на неналежне оформлення товарно-транспортних документів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198 , ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі № 804/3065/14 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали складено 30 січня 2015 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко