12 січня 2015 року м. Київ К/9991/66094/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011
у справі № 2а-1670/1206/11
за позовом Приватного підприємства «Бумеранг»
до 1. Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,
2. Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області
про визнання нечинними рішень, -
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.07.2010 № 0000192200/0/2361, від 24.09.2010 № 0000192200/1/3181, від 20.12.2010 № 0000192200/2/4363, від 22.02.2011 № 0000192200/3/359 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 83382,68 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Бумеранг» витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 70,57 грн.
Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ГУ Державного казначейства України у Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу в сумі 70,57 грн. та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача за рішеннями відповідача від 19.07.2010 № 0000192200/0/2361, від 24.09.2010 № 0000192200/1/3181, від 20.12.2010 № 0000192200/2/4363, від 22.02.2011 № 0000192200/3/359 штрафних санкцій в сумі 83657,58 грн. відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, викладені в акті від 09.07.2010 № 3572/23-209/32860683, про порушення позивачем вимог ст. 2 цього Закону.
Порушення полягало в тому, що товар за імпортним контрактом від 27.02.2008 № 20080228/008 між позивачем (покупцем) та ЗАО «Петрохема» (Литва) (постачальником), а також за імпортним контрактом від 27.03.2009 № ТТ-0094/09 між позивачем (покупцем) та компанією «TNK Trade Limited» (Кіпр) (постачальник), не надійшов протягом 180 календарних днів з моменту здійснення позивачем авансового платежу на користь постачальників.
За порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» при виконанні контракту від 27.02.2008 № 20080228/008 із ЗАО «Петрохема» (Литва) позивачу нарахована пеня в сумі 83382,68 грн. (за 62 дні прострочення) та при виконанні контракту від 27.03.2009 № ТТ-0094/09 з Trade Limited» (Кіпр) - в сумі 274,90 грн. (за 24 дні прострочення).
При дослідженні вказаних вище обставин судами встановлено, що контактом від 27.02.2008 N 20080228/00 з фірмою ЗАО «Петрохема» (Литва) передбачені умови поставки товару: DAF/Українсько-російський кордон (залізничні станції прикордонного переходу Зерново, Південно-західної з/д Суземка (експортна) Московський з/д) згідно з Інкотермс 2000. Датою поставки залізничним транспортом є дата проставляння у залізничній накладній відповідного штемпеля на залізничній станції прикордонного переходу.
За умовами контракту покупець здійснює 100% оплату товару протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на підставі рахунку постачальника.
Товар за вказаним контрактом надійшов на митну територію України 28.06.2008, що підтверджується відтиском Глухівської митниці України «Під митним контролем» від 28.06.2008 у залізничній накладній № АД574218 від 20.06.2008.
За вказаним контрактом на підставі рахунку фактури від 19.06.2008 № РЕТ00579 позивачем 04.08.2008 здійснено платіж в сумі 58220,20 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням від 04.08.2008 № 16.
Товар був випущений митним органом відповідно до ст. 82 Митного кодексу України у вільний обіг за тимчасовою декларацією ІМ 40ТД № 124000006/8/090785, в якій проставлено штамп Енергетичної регіональної митниці «Під митним контролем 03.07.2008.
Позивач подав до митного органу вантажно-митну декларацію, проте отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 02.07.2008 № 124000006/2008/000081 через необхідність отримання результатів дослідження зразків ПКМУ від 12.12.2002 № 1862 та отримання результатів дослідження зразків.
Листом Комітету з контрою за наркотиками від 01.04.2009 № 27-02-01-09/1182 (а.с. 44) начальника Енергетичної регіональної митниці повідомлено, що надання дозволу на ввезення речовини сольвенту кам'яновугільного вбачається за недоцільне, оскільки даний Комітет не контролює зазначену речовину виходячи з того, що Комітету не відомі випадки як в Україні, так і в інших країнах світу використання сольвенту кам'яновугільного для виготовлення наркотиків.
З огляду на наведену інформацію, митним органом проставлено у митній декларації ІМ 40 № 124000006/9/060295 штамп «Під митним контролем» 03.04.2009.
Поставлений за даним контрактом товар сольвент кам'яновугільний, ввезений на територію України 28.06.2008, випущений митним органом у вільний обіг за тимчасовою декларацією 03.07.2008, в повному обсязі реалізований позивачем 08.07.2008 ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» за договором від 29.02.2008 № 374 з додатковою угодою від 05.05.2008.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ (із змінами та доповненнями) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України (2002 року, чинного на час виникнення спірних відносин) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.
З положень ст. 1 вказаного Кодексу випливає, що під «ввезенням в Україну та вивезенням з України товарів» розуміється фактичне їх переміщення через митний кордон України.
Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.
При цьому «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.
З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України, з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту завершення оформлення ВМД.
Таким чином, суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що оплата за імпортним контрактом із ЗАО «Петрохема» (Литва) здійснена позивачем після фактичного отримання товару від контрагента, а не як передплата, а відтак дійшли правильного висновку про те, що застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, в сумі 83382,68 грн., є протиправним.
Вирішуючи справу в частині застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, за імпортним контактом від 27.03.2009 № ТТ-0094/09 з компанією «TNK Trade Limited» (Кіпр), суди попередніх інстанцій встановили, що позивач 08.04.2009 здійснив оплату товару в сумі 60000 дол. США, однак товар, що надійшов на митну територію України 16.04.2009, поставлено позивачу тільки в сумі 59524 дол. США.
Товар в сумі 476 дол. не поставлено, а кошти попередньої оплати за товар в сумі 476 дол. США повернуті позивачу контрагентом лише 29.10.2009.
З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР та, відповідно, правомірне застосування до нього фінансових санкцій в сумі 274,90 грн. за 24 дні прострочення.
Доводи касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області не спростовують правильності встановлення судами попередніх інстанцій обставин та застосування норм матеріального права до таких обставин.
Доводи касаційної скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про відсутність в суду правових підстав для стягнення на користь позивача з Державного бюджету України витрат на правову допомогу, які мотивовані тим, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не передбачено коштів на повернення судових витрат, суд касаційної інстанції відхиляє. оскільки стаття 94 КАС України зобов'язує суд здійснити розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення у визначеному цією нормою порядку.
Так, ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що суд присуджує всі здійснені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відсутність в бюджетному законодавстві норм, які б передбачали відшкодування сторонам в адміністративних справах, на користь яких ухвалено судове рішення, судових витрат, не є підставою для невиконання судом вимог КАС України, що визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ та порядок здійснення адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, касаційній скарги залишаються без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун