79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.01.07 Справа№ 4/2517-30/182
За позовом: ПП. «Компанія «Деніс-Львів», м.Львів
До відповідача: ТзОВ «Львівська металургійна компанія», м.Львів
Суддя Н.Мороз
Сума 3389,10 грн.
Представники:
від позивача - Олійник О.В.- предст.
від відповідача -Божко Ю.Л. ю/к
Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.02.2007р.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ПП. «Компанія «Деніс-Львів», м.Львів до ТзОВ «Львівська металургійна компанія», м.Львів про стягнення 3389,10 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 28.11.2006р. порушено провадженя у справі та призначено до розгляду на 19.12.2006р.
Для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, 19.12.2006р, 11.01.2007р. розгляд справи відкладався з підстав, вказаних у відповідних ухвалах.
Представник позивача в судове засідання з»явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідач у відповідності заявки відповідача на підставі договору №24/10 від 24.10.2005р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні зобов»язувався оплатити транспортно-експедиційні послуги, проте взятих на себе зобов»язань не виконав.
Відповідач в судове засідання з»явився, подав відзив на позовну заяву №01/111 від 11.01.2007р., в якому повідомив про часткове визнання позовних вимог, а саме:
У відповідності до договору-заявки №37 від 12.07.2006р. позивач прийняв на себе зобов»язання виконати автотранспортне перевезення металевих труб в кількості 20 т. з м. Дніпропетровськ до м. Червоноград, а відповідач оплатити вказані послуги в розмірі 3250,00 грн. Однак, у відповідності до товаро-транспортної накладної від 14.07.2006р. №6071400, на виконання даного договору-заявки було завантажено труби вагою 8,690т., що не відповідає вазі, вказаній у вищезазначеній заявці. Відтак, просить задоволити позовні вимоги в частині оплати дійсної вартості наданих позивачем послуг в розмірі пропорційному до фактичної кількості доставленого товару.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:
Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов»язання, які виникають між суб»єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і негосподарюючими суб»єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов»язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
У відповідності до заявки відповідача б/н від 12.07.2006р. та на підставі договору №24/10(зам) від 24.10.2005р. про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, позивач прийняв замовлення на надання транспортно-експедиціних послуг з перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ-м. Червоноград.
Відповідно до вказаного договору-заявки б/н від 12.07.2006р., позивач зобов»язався здійснити атотранспортне перевезення по обумовленому маршруту (тип вантажу-металеві труби; вага- 10тн.), вартість перевезення встановлювалась сторонами по узгодженій сторонами ставці і становила 3250,00грн.
Порядок розрахунків визначено п.12 заявки, а саме-протягом 7 банківських днів після отримання товаро-транспортних та бухгалтерських документів.
Відповідно до ст.932 ЦК України, позивач, виступаючи експедитором по договору, залучив до виконання договору перевізника, власника транспортного засобу- ТзОВ «Калина».
Позивачем, в обгрунтування позовних вимог та як доказ виконання договірних зобов»язань подано товаро-транспортну накладну 14.07.2006р. №6071400.
Згідно ч.7 ст.104 Статуту автомобільного транспорту України, розрахунок за перевезення проводиться на підставі рахунку. Підставою виставлення рахунку за виконане перевезення, зокрема, є товаро-транспортна накладна.
На адресу відповідача позивачем за надані послуги надіслано рахунок № 479 на суму 3250,00 грн. від 15.07.2006р., податкову накладну від 15.07.2006р., акт здачі-прийняття виконаних робіт №479 від 12.07.2006р. Однак, відповідач оплату не здійснив, акт виконаних робіт не підписав. Заявлена позивачем претензія №26 від 14.09.2006р. з вимогою погасити заборгованість, залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача здійснення перевезення за договором-заявкою від 12.07.2006р., на яку посилається позивач заперечив, зазначив, що позивач- ПП «Компанія Деніс-Львів» прийняв зобов»язання виконати перевезення металевих труб в кількості 20 тн. по маршруту Дніпропетровськ-Червоноград у відповідності до заявки №37 від 12.07.2006р., а відповідач-ТзОВ «Львівська металургійна компанія» в свою чергу зобов»язався оплатити вказані послуги в розмірі 3250 грн.
Щодо заперечень відповідача, слід зазначити наступне.
Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Договори про надання транспортно-експедиційних послуг є двосторонніми правочинами, тобто погоджені дії двох осіб.
Відповідно до вимог ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, жодних письмових доказів (листів, претензій, тощо) зі сторони відповідача щодо здійсненого позивачем перевезення, а саме невідповідності кількості вантажу та з інших підстав, у встановленому законом порядку заявлено не було, відповідач прийняв товар без застережень, що підтверджується товаро-транспортною накладною №6071400 від 14.07.2006р., яка в силу ст.47 Статуту автомобільного транспорту України, є основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортним підприємством. Крім того, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства
транспорту України №363 від 14.10.1997р., товаро-транспортна накладна- єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товаро-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Слід зазначити, що перевізний документ (товаро-транспортна накладна) призначений для передачі інформації, необхідної для перевезення вантажу, а також для задоволення комерційних і фінансових потреб відправників та одержувачів та виступає як розписка за позначений у ньому вантаж і підтвердження укладення договору перевезення.
Відтак, суд дійшов висновку про належність виконання позивачем зобов»язання-здійснення перевезення на суму 3250 грн., згідно договору- заявки від 12.07.2006р., що зокрема, підтверджено товаро-транспортною накладною №6071400 від 14.07.2006р. Договір- заявка №37 від 12.07.2006р., на яку посилається відповідач, судом до уваги не приймається, оскільки не є предметом позовних вимог.
Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п.6.5 договору за несвоєчасні розрахунки, відповідач зобов»язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення платежу до повного розрахунку.
Згідно уточненого розрахунку (період 26.09.2006р.-10.01.2007р.), пеня становить 139,10грн., що підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню.
В силу ст.193 ГК України, господарські зобов»язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.
Згідно ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі матеріалами та ґрунтуються на зазначених вище нормах матеріального права, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення, з врахуванням уточнення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.179,193,218 ГК України, ст.ст.33, 43,47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ТзОВ «Львівська металургійна компанія»(м.Львів, вул.Базарна,50/23 р/р 260084251 ЛФ АБ « Укргазбанк», МФО325967) на користь ПП. «Деніс-Львів», (м. Львів, вул. В.Великого, 95/64, код ЄДРПОУ 33711183) - 3389,10 грн. заборгованості, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.