Справа: № 810/5915/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
26 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РАДА" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РАДА" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РАДА" звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій №247/1/13-16/13/5 від 08.08.2014.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було винесене оскаржуване рішення, яким до позивача було застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 170 000 гривень, у зв'язку з порушенням останнім ч.2 ст.7 та п.1 ч.1ст.41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Так з мотивувальної частини оскаржуваного рішення слідує, що фактична діяльність позивача не відповідає виданим ліцензіям.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПАТ "Об'єднана Страхова Компанія "ОСК Резерв" було укладено договір від 01.03.2013 року про непропорційне перестрахування на базі ексценденту збитковості № 12-13 (далі - Договір №12-13). Відповідно до умов Договору №12-13, - портфель, що підлягає перестрахуванню, складається з договорів обов'язкового страхування нерухомого майна, що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або випадкового псування, які укладено ПАТ "Об'єднана Страхова Компанія "ОСК Резерв" через прийняття на страхування (перестрахування) таких ризиків у період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року. Також, відповідно до умов Договору №12-13 ПАТ "Об'єднана Страхова Компанія "ОСК Резерв" сплачує позивачу перестрахувальну премію в розмірі 400 грн.
Водночас, позивачем в ході розгляду адміністративної справи не спростовано тієї обставини, що товариство не отримувало ліцензії на здійснення такого виду обов'язкового страхування, як страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування проте прийняло в перестрахування від Приватного акціонерного товариства "Об'єднана Страхова Компанія "ОСК Резерв" ризики за даним видом обов'язкового страхування.
Позивачем також був укладений договір непропорційного перестрахування на базі ексцеденту збитковості №151-ОП/12 від 01.10.2012 з ПАТ "Українська пожежно - страхова компанія" (далі - Договір №151-ОП/12). Відповідно до умов цього договору, об'єкт (портфель), що підлягає перестрахуванню, складається з договорів обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які укладаються ПАТ "Українська пожежно - страхова компанія" з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року відповідно до ліцензії № АВ 377556.
Відповідно умов Договору №151-ОП/12, ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (перестрахувальник) сплачує позивачу (перестраховику) перестрахувальну премію в розмірі 6 000 000 грн.
01.10.2012 року між позивачем та ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" було укладено договір облігаторного перестрахування на базі ексценденту збитку №152-ОГІ/12 (далі - Договір №152), а 29.03.2013 між сторонами було підписано додаткову угоду, відповідно до якої портфель, що підлягає перестрахуванню за цим Договором №152, складається з договорів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім відповідальності власників наземного, повітряного, водного транспорту і відповідальності перевізника), які укладаються ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з 01.10.2012 по 31.03.2013 року. Відповідно до п.2.11 Договору №152, ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (перестрахувальник) сплачує позивачу (перестраховику) перестрахувальну премію в розмірі 6 000 000 грн.
Факт передачі в перестрахування ризиків, за видом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" до позивача підтверджується також звітними даними, дослідженими відповідачем при перевірці діяльності позивача.
Між позивачем та ПАТ "Страхова компанія "РІДНА" (перестрахувальник) укладалися договори перестрахування відповідно до яких перестрахувальником передавалися позивачу у в перестрахування страхові ризики за наступними видами страхування: страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)).
Відповідно до картки рахунку операцій з перестрахування в розрізі контрагентів за період з 01.01.2013 по 30.04.2014, копій договорів перестрахування укладених позивачем з ПАТ "Страхова компанія "РІДНА" та копій первинних банківських документів, наданих позивачем на запит інспекційної групи Нацкомфінпослуг, позивач отримував від ПАТ "Страхова компанія "РІДНА" перестрахові премії по зазначеним договорам перестрахування. Факт передачі в перестрахування ризиків, за видами добровільного страхування, а саме страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)) підтверджується також звітними даними, що подавались ПАТ "Страхова компанія "РІДНА" до Нацкомфінпослуг в паперовому та електронному вигляді.
Отже, відповідно до ст. 12 Закону України "Про страхування", перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Тобто за своїм змістом, позивачем було укладено договори страхування фінансових ризиків контрагентів.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про страхування", страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування", до окремих видів страхування належить страхування фінансових ризиків.
Разом з тим, системний аналіз норм статей 2, 6, 7 та 12 Закону України "Про страхування", приводить суд до висновку, що перестрахування не є окремим видом страхування, однак за своїм змістом та враховуючи обставини справи може бути віднесено до такого виду страхування як страхування фінансових ризиків.
Відповідач в оскаржуваному рішенні вказує на відсутність ліцензій у позивача, які б надавали право останньому на укладення договорів перестрахування, і зокрема фінансових ризиків.
Таким чином, позивачем ніяким чином не доведено наявність у нього ліцензії на страхування фінансових ризиків, а відтак - не спростовано висновків відповідача, зроблених в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до норми ч.1 ст.41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", - Нацкомфінпослуг, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції, зокрема, за провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються висновки відповідача про порушення позивачем умов ліцензування діяльності на ринках фінансових послуг, а відповідач в свою чергу наділений повноваженнями накладати стягнення за таке порушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "РАДА" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя Н.Е.Старова
суддя Є.В.Чаку
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Чаку Є.В.
Старова Н.Е.