19.01.2015р. Справа № 9104/158727/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Клюби В.В.,
судді Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. у справі №2а-2200/12/0970
за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області
про стягнення фінансових санкцій, -
24.07.2012р. Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою №139864 від 05.04.2012р. в розмірі 1700,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.04.2012р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено допущені відповідачем порушення вимог положень ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", які зафіксовані в акті за №041697 від 03.04.2012р. За наслідками розгляду вказаного акту, 05.04.2012р. позивачем винесено постанову за №139864 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700,00грн., які в передбачений строк відповідачем добровільно не сплачені.
За наслідками розгляду справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки наявність документів, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених ст.60 цього Закону.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки при її винесенні не враховано той факт, що відповідача за вчинений адміністративний проступок не було притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірних правовідносинах мало місце вчинення відповідачем одного порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", проте, складено два протоколи, а також у вищезгаданому Законі можливість застосування санкцій начальником управління транспортної інспекції не передбачено. Апелянт: (відповідач у справі) просив суд постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Надвірнянською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.03.2010р. Відповідачем обрано вид підприємницької діяльності: діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного регулювання транспорту.
03.04.2012р. о 07год. 50хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в Акті за №041723 від 03.04.2012р. факт перевезення відповідачем пасажирів транспортним засобом "ХАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, без договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту, що є порушенням вимог статей 39,60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
03.04.2012р. о 08год. 55хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області повторно виявлено та задокументовано в Акті за №041697 від 03.04.2012р. факт перевезення відповідачем пасажирів транспортним засобом "ХАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, без договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за виявлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі акта за №041723 від 03.04.2012р., постановою про застосування фінансових санкцій за №139863 від 05.04.2012р. застосовано фінансові санкції на суму 1700,00грн. та на підставі акта за №041697 від 03.04.2012р. постановою про застосування фінансових санкцій за №139864 від 05.04.2012р. застосовано фінансові санкції на суму 1700,00грн.
Відповідачем застосовані позивачем фінансові санкції постановою за №139863 від 05.04.2012р. (за перше порушення) на суму 1700,00грн. сплачено в повному обсязі, а фінансові санкції застосовані позивачем постановою за №139864 від 05.04.2012р. (за друге порушення) -відповідачем не сплачено.
При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права.
Відповідно до вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. за №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті"( далі: Постанова) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м.Києві та м.Севастополі.
Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи, необхідні для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Вимогами абз.2 ч.2 ст.40 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом, зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Відповідно до вимог ч.3 ст.35 даного Закону, перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Вимогами ст.1 Закону України визначено, що регулярні пасажирські перевезення - це перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим у встановленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;
дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування;
розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі вищевказаних норм матеріального права прийшов до правильного висновку про те, що абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відносно посилань апелянта на те, що в його діями було вчинено тільки одне порушення вимог статей 39, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виявлено службовими особами позивача 03.04.2012р. о 07год. 50хв. і за яке ним було сплачено штраф в повному обсязі, то колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах адміністративної справи наявна копія акта за №041697 від 03.04.2012р. та постанови про застосування фінансових санкцій за №139864 від 05.04.2012р., якою до відповідача застосовано фінансові санкції на суму 1700,00грн.
Акт перевірки відповідачем підписаний без зауважень.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_2, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, відповідачем о 08год.55хв. 03.04.2012р. здійснювалося перевезення пасажирів, тобто надання послуг з перевезення пасажирів, без оформлених документів, а саме: договору із замовником транспортних послуг, розкладу руху та схеми маршруту.
Відповідно до листа Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області від 25.06.2012р., постанова про застосування фінансових санкцій за №139864 від 05.04.2012р., якою до відповідача застосовано фінансові санкції на суму 1700,00грн., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не оскаржувалась в судовому, в адміністративному порядку, у передбачений законом термін суму застосованих штрафних санкцій добровільно не сплачено.
Належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного апелянтом до апеляційного суду не надано. В доводах апеляційної скарги апелянтом також не спростовано вищевказаної інформації, наведеної у листі від 25.06.2012р.
За вимогами пункту 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Посилання апелянта на винесення постанови №139864 від 05.04.2012р. неправомочним органом спростовуються наступним:
Частинами 4 та 5 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. за №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не заслуговують на увагу, оскільки могли б слугувати підставами та мотивами у справі про оскарження постанови №139864 від 05.04.2012р. про стягнення фінансових санкцій в судовому чи адміністративному порядку, - в той час, як предметом спору в даній адміністративній справі є вже стягнення фінансових санкцій за постановою №139864 від 05.04.2012р. в розмірі 1700,00грн.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки застосована до відповідача фінансова санкція не була перерахована протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, а сама постанова 139864 від 05.04.2012р. до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.
Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. у справі №2а-2200/12/0970 за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення фінансових санкцій, - залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. у справі №2а-2200/12/0970, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя В.В. Клюба
Суддя Я.С. Попко