ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 січня 2015 року № 826/3693/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Каротаж-Прайм"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкових довідомлень-рішень №0001522204, №000151204 від 25.12.2013
Приватне акціонерне товариство «Каротаж-прайм» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2013 №0001522204, №000151204.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 15.11.2013 №1358/23-56-22-04-21-24942043 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Каротаж-Прайм» з питань своєчасності, достовірності, повноти внесення до бюджету сум податків та зборів за період з 01.01.2012 по 31.08.2013» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що позивачем на запит податкового органу не було подано витребуванні первинні бухгалтерській документи.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Каротаж-Прайм» з питань своєчасності, достовірності, повноти внесення до бюджету сум податків та зборів за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 за результатом якої складено акт від 15.11.2013 №1358/23-56-22-04-21-24942043 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 915 029 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 28 604 094 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2013:
- №0001522204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46 372 543 грн. (за основним платежем 30 915 029 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 457 514 грн.),
- № 0001512204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 35 755 104 грн. (за основним платежем 28 604 083 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 151 021 грн.).
Так, положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом направлено позивачу запит про надання інформації та підтверджуючих документів від 27.09.2014 №5693/10/26-53-22-04-11.
Судом встановлено, що листом від 21.10.2014 (т. 5 а.с. 62) позивач повідомив податковий орган про відсутність правових підстав для надання витребуваних документів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заперечення на акту перевірки, проте правом визначеним п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України на подачу первинних бухгалтерських документів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності не скористався.
Отже, на час проведення перевірки позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами реального виконання господарських договорів за перевіряє мий період.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Конотопм'ясо» було укладено договір купівлі-продажу товарів від 03.04.2012, предметом якого є м'ясо та субпродукти в асортименті.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії податкових накладних та платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.
З наданих позивачем копії документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Глобалторг» укладено договір поставки від 26.11.2012 №Г 26/11-2012, предметом якого є поставка яловичини 1-ої категорії, глибокої заморозки та/або охолодженої в напівтушах та/або четвертинках.
Відповідно до п. 1.1 Договору кількість товару в партії, ціна ат загальна вартість узгоджуються шляхом підписання специфікації на кожну окрему партію.
Згідно з п. 5.2 договору приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту прийому - передачі товару.
На підтвердження виконання умов спірного договору позивачем надано суду: копії податкових накладених, копії платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Церус» укладено договір поставки №Ц 2611-2012, предметом якого є поставка яловичини 1-ої категорії, глибокої заморозки та/або охолодженої в напівтушах та/або четвертинках.
На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано суду копії податкових накладних та платіжних доручень.
Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Союзторгінвест» укладено договір комісії від 28.11.2012 №5, відповідно до якого останній зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок Комітента (позивача) за грошову винагороду здійснювати заходи спрямовані на реалізацію за межі території України м'ясопродукції.
На підтвердження факту виконання вимог договору від 28.11.2012 №5 позивачем надано копії податкових накладних, платіжних доручень, вантажно - митних декларацій, які долучено до матеріалів справи.
Також, між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Агроексім» укладено договір комісії від 03.04.2012 №03-04/12К, на підтвердження виконання кого позивачем надано копії вантажно митних декларації, актів виконаних робіт, платіжних доручень.
Суд зауважує, що надані позивачем копії платіжних доручень не містять відмітки банку про проведення коштів.
Позивачем не надано доказів на підтвердження реального виконання умов сірих договорів, а саме: доручень, актів приймання-передачі товару, специфікацій, актів прийому передачі товару на комісію, видаткових накладних, звітів комісіонера, копії міжнародних товарно-транспортних накладних, банківські виписки на продажу валюти та перерахування виручки Комітенту, які відповідно до актів виконаних робіт були передано комісіонерами позивачу (комітенту).
Суд зауважує, що зі змісту наданих позивачем копій вантажно-митних декларації вбачається, що експортером товару та декларантами є комісіонери, виробником товару - ПАТ «Конотопм'ясо», тобто з наданих копій вантажно-митних декларації не вбачається, що товар продано саме в інтересах позивача.
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року від N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат і враховуватись при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
Проте, надані позивачем суду документи не підтверджують факт реального виконання умов спірних договорів, оскільки відсутні копії доручень, актів приймання-передачі товару, специфікацій, актів прийому передачі товару на комісію, видаткових накладних, звітів комісіонера, копії міжнародних товарно-транспортних накладних, банківські виписки на продажу валюти та перерахування виручки Комітенту, які відповідно до актів виконаних робіт були передано комісіонерами позивачу (комітенту), надані копії платіжних доручень не містять відмітку банку, отже суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про відсутність факту реального виконання умов спірних договорів.
Щодо висновку експертів за результатом проведення комісійної судово-економічної експертизи від 31.10.2014 №5928/5929/12769-12772/14-45, проведеного на підставі ухвали від 06.05.2014 у даній справі суд зазначає наступне.
Зі змісту висновку вбачається, що висновки акту перевірки від 15.11.2013 №1358/23-56-22-04-21/24942043 щодо завищення ПрАТ «Каротаж-Прайм» витрат в сумі 147211938,38 грн документально не підтверджуються і, як наслідок, документально не підтверджується заниження податку на прибуток в розмірі 30 914 507,06 грн з урахуванням первинних бухгалтерських документів товариства. Підтвердити чи спростувати заниження податку на прибуток в сумі 521,56 грн. не видається за можливе, оскільки в акті перевірки відсутні посилання на відповідні документи.
Також, експерти вказують, що висновки акту перевірки від 15.11.2013 №1358/23-56-22-04-21/24942043 щодо заниження ПрАТ «Каротаж-Прайм» податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів товариства документально не підтверджується в розмірі 27 854 727,79 грн. Підтвердити чи спростувати заниження ПрАТ «Каротаж-Прайм» податку на додану вартість в сумі 749 355 грн. не вдається за можливе у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надано податкові накладні за операціями з ТОВ «Єврофокс Україна» в січні 2012 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Суд не погоджується з висновком експертів оскільки зі змісту експертного висновку від 31.10.2014 №5928/5929/12769-12772/14-45 вбачається, що експертами надано правову оцінку правильності та повноти оформленню позивачем та його контрагентами первинних бухгалтерських документів по спірним операціям, проте питання реального виконання умов спірних договорів не було предметом дослідження експертів.
Оскільки, як зазначено вище, позивачем не було надано до перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з вказаними вище контрагентами, враховуючи, що надані позивачем суду документи не підтверджують факт реального виконання умов спірних договорів, оскільки відсутні копії доручень, актів приймання-передачі товару, специфікацій, актів прийому передачі товару на комісію, видаткових накладних, звітів комісіонера, копії міжнародних товарно-транспортних накладних, банківські виписки на продажу валюти та перерахування виручки Комітенту, які відповідно до актів виконаних робіт були передано комісіонерами позивачу (комітенту), надані копії платіжних доручень не містять відмітку банку, отже суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 915 029 грн. і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.
За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток прямо вказує на правомірність та обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 28 604 094 грн. і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Каротаж-Прайм» не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда