22 січня 2015 року Справа № 876/11089/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 07.11.2014 року в задоволенні позову відмовив.
Дане судове рішення оскаржила в апеляційному порядку позивачка, яка просить скасувати постанову від 07.11.2014 року та винести нову про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Заборгованість позивача перед банком не є прощеною, оскільки її зобов'язання по договору про надання споживчого кредиту не припинялись і у банку залишається право вимагати повернення несплаченої суми кредиту, банк не приймав рішення про припинення зобов'язань позивача за цим кредитним договором шляхом погашення боргу. При цьому заборгованість, списана ПАТ «УкрСиббанк» за рахунок коштів страхового резерву, не є анулюванням заборгованості. Суд безпідставно застосував норму п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України в іншій редакції ніж та, що діяла на момент виникнення спірних відносин. Також відсутні підстави для віднесення до додаткових благ, отриманих позивачем, сум судових витрат та штрафних санкцій за договором кредиту, оскільки такі кошти фактично позивачем не отримувались.
Справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 13.06.2014 року № 2819/17.3/НОМЕР_1.
В акті перевірки від 13.06.2014 року №2819/17.3/НОМЕР_1 зафіксовано, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 у ІІІ кварталі 2011 року отриманий дохід, як додаткове благо, в розмірі в розмірі 355716 грн. від АТ «УкрСиббанк».
Відповідно до результатів зустрічної звірки, наданої СДПІ ОВП у місті Харкові МГУ Міндоходів, встановлено, що вказаний дохід нарахований ОСОБА_1 у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за самостійним рішенням АТ «УкрСиббанк», з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та включенням сум анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано.
З урахуванням встановлених вище обставин, в акті перевірки від 13.06.2014 року №2819/17.3/НОМЕР_1 відповідачем зроблений висновок про те, що за порушення п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 179 Податкового кодексу України, за результатами перевірки підлягає донарахуванню сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60283,52 грн.
На підставі акту перевірки від 13.06.2014 року №2819/17.3/НОМЕР_1 Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення №0022711703 від 04 липня 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60283 гривні 52 копійки та застосовані штрафні санкції в розмірі 15240 грн. 88 коп.
Також, як видно з матеріалів справи, 27.09.2011 року начальником Волинського центру управління кредитною заборгованістю клієнтів РБ Департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» направлено позивачу повідомлення про анулювання боргу, в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 ст. 162 Податкового кодексу України.
З вказаного повідомлення вбачається, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1, яка складається із 252163 грн. 98 коп. основного боргу, 2680 грн. 20 коп. понесених АТ «УкрСиббанк» судових витрат та 100871 грн. 44 коп. штрафних санкцій.
У повідомленні про анулювання боргу ОСОБА_1 роз'яснено, що згідно пп. 164.2.17 ст. 162 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є її доходом, отриманих, як додаткове благо, у зв'язку з чим ОСОБА_1 необхідно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб.
ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу отримано 27.09.2011 року, про що свідчить її особистий підпис на вказаному письмовому повідомленні.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 у ІІІ кварталі 2011 року отриманий дохід, як додаткове благо, в розмірі в розмірі 355716 грн. від АТ «УкрСиббанк». При цьому, із зазначеної суми доходу не було сплачено або утримано податку на доходи фізичних осіб.
Луцька ОДПІ направила лист від 15.04.2014 року №3289/В/03-18-17-3 на адресу ОСОБА_1, в якому повідомила про отримання позивачем у 2011 року доходу у вигляді додаткового блага, а також те, що декларація про майновий стан та доходи ОСОБА_1 до податкового органу не подавалась. Крім того, у зазначеному листі Луцькою ОДПІ запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 робочих днів, від дня отримання запиту, надати пояснення та документальне підтвердження щодо одержаних доходів.
Проте, ОСОБА_1 вимоги листа Луцької ОДПІ від 15.04.2014 року №3289/В/03-18-17-3 виконані не були. Отриманий дохід, як додаткове благо, в розмірі 355716 грн. від АТ «УкрСиббанк» в декларації про майновий стан та доходи позивачем не відображено. Податок з отриманого доходу до бюджету не сплачено.
На підставі вищезазначених обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірного повідомлення-рішення від 04 липня 2014 року №0022711703.
Проте колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.
Згідно з п.п. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 497/333 (10307271000 від 28.12.2005 року, відповідно до п.п.1.1 якого Банк зобов'язується надати позичальникові, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 75000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 378750 грн. 00 коп. за курсом Національного банку України на день укладення даного договору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, розмір простроченого Позивачем основного боргу (сума кредиту) склав 62499,52 доларів США, що станом на 07.04.2010 року відповідало 495308,70 грн. Крім того, в заборгованість банком включено 3815,14 доларів США (30234,98 грн.) прострочених процентів, 174,31 доларів США (1381,40 грн.) пені за порушення термінів сплати кредиту, 193,65 доларів США (1534,70 грн.) пені за порушення сплати процентів.
Згідно копії квитанції від 27.09.2011 року Позивачем сплачено банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 47437,30 доларів США (378246,06 грн.).
Таким чином, ОСОБА_1 повернуто банківській установі всю суму отриманого нею кредиту.
Зазначена обставина спростовує висновок податкового органу про отримання ОСОБА_1 в ІІІ кварталі 2011 року доходу у вигляді додаткового блага від АТ «УкрСиббанк» на загальну суму 355716 грн., а з врахуванням сплачених до 27.09.2011 року коштів на погашення кредитних зобов'язань, навпаки свідчить про збитки понесенні позивачем.
Крім того, згідно пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок та подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Згідно з положенням п.п. 159.1, 159.2 п.159 ст.159 Податкового кодексу України банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).
Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.
За рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пп. 159.4.1 п. 159.4 ст.159 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.1 затвердженого Постановою Правління Національного банку України №172 від 01.06.2011 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву цей Порядок встановлює правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України.
Банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість (крім безнадійної заборгованості, зазначеної в пункті 4 цього Порядку), яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів. Рішення про відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості приймається виконавчим органом банку (правлінням або радою директорів банку). Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не с підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості (п.п. З, 5, 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву).
Як вбачається з акту перевірки анулювання боргу ПАТ «УкрСиббанк» за рахунок раніше сформованого страхового резерву.
Отже, заборгованість Позивача за кредитним договором перед ПАТ «УкрСиббанк» не є прощеною, оскільки мої зобов'язання по Договору про надання споживчого кредиту №10307271000 від 28.12.2005 року перед банком не припинялись, у банку залишається право вимагати повернення несплаченої суми кредиту, банк не приймав рішень щодо припинення зобов'язань Позивача за цим кредитним договором шляхом прощення боргу. Таким чином, заборгованість, списана ПАТ «УкрСиббанк» за рахунок коштів страхового резерву, не є анулюванням заборгованості.
Крім того, виходячи з вищенаведених норм, обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
Судом першої інстанції не враховані положення ст..605 ЦК України відповідно до якої зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку -боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного період', у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Зазначена редакція цього пункту діє з 01.07.2012 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм».
До 01.07.2012 року діяла наступна редакція п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, на момент спірних правовідносин в Податковому кодексі України в п.п. «д» п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст.. 164 ПК України була відсутня норма про додаткове благо у вигляді сум боргу платника податку прощеного кредитором.
В той же час суд першої інстанції, обґрунтовуючи оскаржувану постанову, застосував п.п. «д» п. 164.2.17. п. 164.2 ст..164 ПК України в редакції, яка почала діяти з 01.07.2012 року, коли відбулося ототожнення поняття анулювання та прощення боргу.
Тобто анулювання банком суми боргу боржником фактично не призвело до припинення зобов'язань між банком та ОСОБА_1
Тому, враховуючи те, що рішення банку про кредитну заборгованість в розмірі 355716 грн. було анульовано у 2011 році, а не прощено, зобов'язання Позивача перед банком у вказаній сумі коштів не припинилися.
Як вже зазначалося вище, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784, у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Отже основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Таким чином, заборгованість перед банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. А відтак дії Позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2011 рік суми анульованої банком заборгованості по відшкодуванню понесених АТ «УкрСиббанк» судових витрат в сумі 2680.,0 грн. (держмито. ІТЗ та авансування СОД) та штрафні санкції в сумі 100871,44 грн. (пеня та штраф) є правомірними, оскільки не є благом, тобто фактично не отриманим доходом.
На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області № 0022711703 від 04.07.2014 року є протиправним та підлягає до скасування.
З врахуванням зазначених обставин, оскаржувана постанова також підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року у справі № 803/2112/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області № 0022711703 від 04.07.2014 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська