Справа № 802/3427/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
21 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А. ,
представника відповідача - Бойка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Картес" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ,
постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, на підставі направлення від 23 травня 2014 року № 259, виданого Крижопільською ОДПІ, та наказу №241 від 23 травня 2014 року головного державного податкового ревізора-інспектора відділу Клопотнюк І.В., згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п. 78.1 ст. 78 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови заступника прокурора Приморського району м. Одеси О. Врублевської від 23 січня 2014 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Картес" з питань щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із платником податків ТОВ "Радокар" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт №942/2200/33143048 від 11 червня 2014 року (далі - акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого платником занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток в загальній сумі - 184 824 грн., та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 35 116 грн. за 2013 рік. Разом з тим, позивачем порушено п.198.6 ст.198 ПК, України в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 2184 824 грн. на загальну суму 36 964 грн., в тому числі за січень 2013 року - 6 744,33 грн., за лютий 2013 року - 8 957,55 грн., за березень 2013 року - 5 838,00 грн., за квітень 2013 року - 5 218,00 грн., за травень 2013 року - 3 990,00 грн., за червень 2013 року - 3 530,00 грн., за липень 2013 року - 2 040,00 грн., за серпень 2013 року - 480,00 грн., за грудень 2013 року - 167,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001252200 та №0001262200 від 15 липня 2014 року, якими позивачу донараховано податкових зобов'язань: з податку на прибуток у сумі 35 116,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 779,00 грн., а також з податку на додану вартість у сумі 36 964,00 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 241,00 грн.
22 серпня 2014 року Крижопільська ОДПІ розглянула письмову скаргу позивача №177 від 08 серпня 2014 року та залишила її без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Суд І інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що аналіз викладених норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, свідчить про те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 11 червня 2014 року є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Колегія суду погоджується з даним висновком суду І інстанції з огляду на такі обставини.
Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що єдиною умовою не включення до складу валових витрат є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 515 внесено зміни до "переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, відповідно до п. п. 2, 3 яких особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.
До переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому зазначеною постановою належать зокрема:
- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах зокрема товарно-транспортна накладна;
- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб зокрема накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначені вимоги також визначені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995. року № 88.
Таким чином, оскільки перевезення вантажу ПП "Картес" відбувалося орендованим транспортом та для власних потреб, тому обов'язковим документом в даному випадку є документ, що підтверджує право власності на вантаж, а не товарно-транспортна накладна.
Крім того, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, регулюються відносини, які виникають між перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем і передбачають обов'язкову наявність такого документу, як товарно-транспортна накладна.
Тому, вимога відповідача щодо наявності товарно-транспортних накладних не поширюється на вищевказаний договір оренди, оскільки в даному випадку ПП "Картес" виступає наймачем, а ТОВ "Радокар" наймодавцем, який зобов'язується за плату надати в найм (оренду) вантажні автомобілі з екіпажем.
Отже, договір оренди не являється договором, який регулює транспортний процес. Правовідносини, які врегульовані договорами оренди, в розумінні чинного законодавства не передбачають наявність таких документів як товарно-транспортні накладні.
Крім того, в матеріалах справи також міститься договір між ПП "Картес" (замовник) та ТОВ "Радокар" (перевізник) щодо перевезення вантажів та надання транспортно-експедиторських послуг № ТрП-02/К від 31 жовтня 2012 року. В підтвердження того, що вказаний договір мав реальний товарний характер господарських операцій по перевезенню вантажу ПП "Картес" надано суду заявки на перевезення вантажів, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, реєстр відгрузок.
Пред'явлені та долучені до матеріалів справи документи (заявки на перевезення вантажів, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, реєстр відгрузок) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції по перевезенню вантажу контрагентом позивача ТОВ "Радокар".
Також реальність господарських операцій з ТОВ "Радокор" за договором транспортно-експедиторських послуг № ТрП-02/К від 3і жовтня 2012 року вже була предметом дослідження адміністративних судів.
Висновками судів першої, апеляційної та касаційної інстанції підтверджено реальність виконання вищевказаного договору (т. 1, а.с. 43-61).
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень перевіряючих інспекторів щодо не здійснення господарських операції з перевезення товарів ТОВ "Радокар" та як наслідок неправомірність включення вказаних витрат до складу валових.
Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому, будь-яких посилань на відсутність податкових накладних чи оформлення їх з порушенням норм чинного законодавства, що визначені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, акт перевірки не містить.
Відповідно до ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Статтею 135 ПК України передбачено , що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
В силу ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 26 січня 2015 року .
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Полотнянко Ю.П.