Справа: № 825/2370/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства України у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі за адміністративним позовом заступника прокурора Чернігівської області до Головного управління Держземагентства України у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Державна інспекція сільського господарства, Управління Держземагентства України у Чернігівському районі Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, -
Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства України у Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Чернігівській області: від 10.10.2013 №7425583500:10:000/00000912, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; та наказу від 28.02.2014 №ЧН/7425583500:10:000/00002890, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425583500:10:000:7013) для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.09.2013 року до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га із земель державної форми власності на території Киселівської сільської ради Чернігівського району (а.с.26). З копії заяви вбачається, що до неї додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспортних даних та ідентифікаційного номеру (а.с.26).
10.10.2013 року посадовою особою відповідача винесено наказ №ЧН/7425583500:10:000:00000912 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.43).
28.02.2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області №ЧН/7425583500:10:000/00002890 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425583500:10:000:7013) для ведення особистого селянського господарства (а.с.42).
14.03.2014 року заступником прокурора Чернігівської області винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у Головному управлінні Держземагентства у Чернігівській області та його структурних підрозділах (а.с.58).
16.05.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області, на підставі наказу від 29.04.2014№353, направлення від 29.04.2014 №338 та листа прокуратури Чернігівської області, проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт №112. Вказаною перевіркою встановлено, що відподачем при передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на території Киселівськї сільської ради порушено вимоги статей 59, 60, 61, 84, 186-1 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України «Про експертизу землевпорядної документації».
Важливо те, що перевіркою встановлено, що відстань від поворотних точок вищевказаної земельної ділянки до урізу води не перевищує 54 метри.
Згідно листа управління Держземагентства у Чернігівському районі №1064 від 15.05.2014 водний об'єкт відповідно до картографічних матеріалів значиться як озеро Кругле(а.с.18).
Площа вказаного водного об'єкту складає понад 3 га і становить орієнтовно 30-40 га.
Згідно листа Деснянського басейнового управління водних ресурсів за №03-01/97-02 від 16.05.2014 ширина прибережної захисної смуги озера Кругле - 100 м.(а.с.17.)
В зв'язку з встановленням даного факту позивач звернувся до суду.
Як передбачено статтею 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Пунктом «б» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Так, згідно з пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).
Як вбачається з наданих доказів по справі, вказана земельна ділянка знаходиться ближче, встановленої 100-метрової прибережної захисної смуги озера, що мало бути відомо, або встановлено відповідачем, а тому під час розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та прийняття спірного наказу не дотримано вказаних нормативно-правових актів, відповідно наявні законні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Чернігівській області: від 10.10.2013року №7425583500:10:000/00000912.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 28.02.2014 року №ЧН/7425583500:10:000/00002890, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки, відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Абзацом 5 частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, водного фонду підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
Слід звернути увагу на те, що до земель водного фонду України відносяться в тому числі землі, на яких не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.
Так, за положеннями статті 4 Водного кодексу України, статті 58 Земельного кодексу України, до таких земель відносяться землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Важливо те, що п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України 05.11.2004 року №434 встановлено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно п.«ґ» ч.4 ст.83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків визначених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво (частина 1,2 статті 61 Земельного кодексу України).
В зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що законодавством, встановлено спеціальний порядок передачі земельної ділянки у прибережних захисних смугах, який не було дотримано, адже спірна земельна ділянка знаходиться поряд з водним об'єктом - озеро Кругле, площа якого складає приблизно 30-40 га, а перевіркою встановлено, що відстань від поворотних точок спірної земельної ділянки до урізу води не перевищує 54 м, при передбаченій відстані - 100 метрів.
А тому, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем в даному випадку не враховано положення ст.ст. 3, 4, 19-21, 58-60, 88ВК України, ст.83 ЗК України, Порядку №434, а тому позовні вимоги правомірно задоволено.
Посилання в апеляційній скарзі щодо того, що меженний період це найменший рівень води, і не може спостерігатись в травні, коли мають місце значні опади та найвищий рівень води в озерах, а тому встановлення того, що відстань від поворотних точок до заміру води не перевищує 54 м - не відповідає дійсності, колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 24.07.2014 року №42/04-16/1193 (а.с.82), станом на 16.05.2014 року рівень води на р. Десна біля м. Чернігова, який відповідає рівню води на озері Кругле відповідав звичайним низьким рівням води.
Крім того, надані докази відповідають вимогам належності та допустимості, які передбачені ст.70 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в тому, що відповідач діяв з порушенням вимог законодавства, що виключає можливість задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.72 КАС України, не надав до суду належні докази правомірності своїх дій та не обгрунтував їх у встановленому законом порядку.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 25.07.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства України у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.