Справа: № 826/914/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Печерської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду звернення про видачу ордеру на житлову площу в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання видати ордер на житлову площу в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 05.06.1986 року зареєстрована та постійно проживає в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 кімната №20. Заселена до зазначеного гуртожитку за рахунок квоти підприємства, на якому працювала, а тому ордер на житло не отримувала.
Листом Департамену житлово-комунальної інфраструктури КМДА №058/3/1-ОП/С-3 875 від 22.05.2013 року зазначено, що Печерська РДА в місті Києві проводить інвентаризацію жилих та нежилих приміщень гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 після чого відділом обліку та розподілу житлової площі відповідача будуть надані ордери мешканцям гуртожитку, стосовно яких було прийнято рішення про надання їм житлової площі (а.с.15).
26.10.2013 року позивач подала заяву до КМДА, де зазначено, що станом на вересень 2013 року інвентаризація житлових приміщень гуртожитку проведена, та повторно просила надати відповідного ордеру на житло.
Крім того, на підставі рішення Київської міської ради №473/9961 від 13.11.2013 року позивачу видано ордер, корінець ордера №141 від 10.02.2014 року на житлову площу в гуртожитку за вказаною адресою.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору посилається на положення ст.47 Конституції України, якими гарантується, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд протиправно вийшов за межі позовних вимог, та зобов'язав Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_2 жиле приміщення з врахуванням вимог розміру житлової площі на одну особу, що передбачено статтею 47 Житлового Кодексу Української РСР.
Як вбачається з адміністративного позову (а.с.3-8), позивачем не заявлено вимог про надання додаткового жилого приміщення. Позивач просила видати ордер на житлову площу в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що, як уже зазначалось вище, було зроблено на підставі рішення №473/9961 від 13.11.2013 року, та видано ордер, корінець ордера №141 від 10.02.2014 року на житлову площу в гуртожитку (а.с.65).
Матеріали справи містять переписку позивача щодо поліпшення житлових умов, оскільки на її утриманні знаходиться донька, у якої церебральний параліч, але вказані обставини не стосуються даного адміністративного позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про надання житлового приміщення підлягає до розгляду загальними судами в порядку цивільного судочинства, що підтверджується п. 24 постанови Пленуму ВСС України «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, де зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (ст.25 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень. А тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії відповідача не суперечать вимогам чинного законодавства та вчинені в межах компетенції та наданих повноважень, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України, надав до суду належні докази правомірності своїх дій та обгрунтував їх у встановленому законом порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.07.2014 року, та є підставою для її скасування.
За таких обставин, відповідно до пунктів 2, 4 ч.1 ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2014 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.