33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" січня 2015 р. Справа № 12/93
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демидюк О.О.
судді Савченко Г.І. ,
судді Бригинець Л.М.
при секретарі Кушніруку Р.В.
За участю представників сторін:
позивача - не з'явився.
відповідача - Абакумова І.О. (довіреність №5 від 01.01.2015р.)
прокуратури - Ковальчук І.Л. (посвідчення №031264 від 12.10.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Рівнеторф" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.12.2014 року у справі №12/93
Позивач: Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави: Міністерство вугільної промисловості України
Відповідач: Державне підприємство "Рівнеторф"
про стягнення заборгованості та пені на суму 103 846 грн. 20 коп.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Рвненської області в задоволенні заяви Державного підприємства "Рівнеторф" про розстрочку виконання рішення суду від 07 липня 2009 року по справі №12/93 відмовлено.
Ухвала господарського суду Рвненської області від 12.12.2014 року мотивована тим, що заявник не обґрунтував та не надав інших належних доказів, які б підтверджували обставини, що ускладнюють або виключають виконання ним рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.2009 року.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Рівнеторф" оскаржило її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі скаржник просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти постанову якою задоволити заяву Державного підприємства "Рівнеторф" про розстрочку виконання рішення суду від 07 липня 2009 року по справі №12/93. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що підставою для розстрочення виконання рішення є зниження ПАТ "Рівнеобленерго" граничних величин споживання електричної енергії до 407 тис. кВт/год., однак для стабільної роботи необхідно 450 тис. кВт/год. та максимум потужності 600 кВт., тому торфобрикетний завод працює у двічі менше і тому виготовлення і збут напівбрикету торф'яного пішов на спад. Даний факт є конкретною обставиною, що ускладнює виконання рішення суду.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №12/93 від 12.01.2015 року прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Рівнеторф" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.12.14 року у справі №12/93.
В судове засідання 21.01.2015 року з'явились прокурор та представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. Згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, представники сторін були повідомленні належним чином про місце, дату та час судового засідання. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка представника позивача не перешкоджатиме перегляду ухвали господарського суду Рівненської області від 12.12.2014 року у справі №12/93.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави Міністерства вугільної промисловості України звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Рівнеторф" про стягнення заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позичці на погашення заборгованості із виплати заробітної плати в сумі 102 000,00 грн. та нарахованої пені у сумі 1846,20 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 07 липня 2009 року позовні вимоги прокурора задоволені повністю.
На виконання зазначеного судового рішення 24 липня 2009 року видано відповідні накази.
01 грудня 2014 року Боржник звернувся до господарського суду Рівненської області з заявою №430 від 01.12.2014 року, у якій просив розстрочити виконання рішення суду від 07.07.2009 року у даній справі згідно з графіком запропонованим відповідачем.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2014 року віцдмовлено в задоволенні заяви відповідача.
05.01.2015 року ДП "Рівнеторф" подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на те, що погашення відразу усієї суми боргу призведе до неможливості вчасної сплати платежів до бюджету, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг та інших обов'язкових платежів, які є першочерговими для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, звертає увагу суду, на те, що погашення заборгованості частинами дозволить забезпечити стабільну роботу підприємства та надасть можливість задовольнити потреби в паливі комунально-побутового господарства Рівненщини, так як основним видом діяльності підприємства є виготовлення напівбрикету торф'яного.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вищезазначене свідчить про те, що розстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у строк або встановленим господарським судом способом.
Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Також повинні враховуватись інтереси сторін, їх матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.
Колегія суддів вважає, що наявність заборгованості перед іншими кредиторами не перешкоджає здійсненню апелянтом господарської діяльності з метою покращення свого фінансового стану та здійснення вчасного розрахунку з кредиторами, а тому вищезазначені обставини не є винятковими в розумінні ч. 1. ст 121 ГПК України.
Окрім того, апелянт не надав інших належних доказів, які б підтверджували обставини, що ускладнюють або виключають виконання ним рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.2009 року.
Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.12.2014 року у справі №12/93 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Рівнеторф" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.12.2014 року у справі №12/93 - без задоволення..
2. Справу №12/93 повернути до господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарсько-процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Бригинець Л.М.