Справа: № 826/9093/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
20 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 червня 2014 року № 0001301502.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агростар», за результатами якої 28.05.2014 складено акт № 899/2-26-50-15-20-37091711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.
Зі змісту акта перевірки установлено, що у ході камеральної перевірки податкової звітності позивача виявлено факт не відображення у податковій декларації з ПДВ податкових зобов'язань на підставі отриманих від контрагента ТОВ «Зерно-Світ» податкових накладних: від 01.03.2014 № 1/2 (сума ПДВ - 1 085000,00 грн.); від 02.03.2014 № 2/2 (сума ПДВ - 1 112844,67 грн.); від 03.03.2014 № 3/2 (сума ПДВ - 1 112242,00 грн.); від 04.03.2014 № 4/2 (сума ПДВ - 1 154301,67 грн.); від 05.03.2014 № 5/2 (сума ПДВ - 1 155108,33 грн.); від 06.03.2014 № 6/2 (сума ПДВ - 1 062553,33 грн.).
Суми податку на додану вартість, визначені у перелічених податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту. При цьому, як виявлено відповідачем та не заперечується позивачем, вказані податкові накладні не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі вказаного акта перевірки 16.06.2014 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001301502, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 4 725422,00 грн.
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у зв'язку з відсутністю факту реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (далі - заява) до податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року.
До заяви позивачем додано копії видаткових накладних: від 01.03.2014 № РН-00014; від 02.03.2013 № РН-00015; від 03.03.2014 № РН-00017; від 04.03.2014 № РН-00018; від 05.03.2014 № РН-00019; від 06.03.2014 № РН-00021.
Проте, позивачем до заяви не було додано копій податкових накладних, які стали підставою для звернення із такою заявою до відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позов ТОВ «Компанія «Агротар» є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту187.1 статті187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.6 статті198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Відповідно до пунктів201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Таким чином, подання позивачем до контролюючого органу відповідної заяви про відсутність факту реєстрації податкових накладних, виданих продавцем, не звільняє ТОВ «Компанія «Агростар» від обов'язку доведення правомірності формування відповідних сум податкового кредиту, а є лише підставою для перевірки контрагента.
Водночас, позивач вважає, що надання ним контролюючому органу та суду видаткових накладних є належним доказом правомірності формування ним податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих від ТОВ «Зерно-Світ» податкових накладних.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача у зв'язку з наступним.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, надані позивачем відповідачу видаткові накладні суд не приймає як належний доказ правомірності формування податкового кредиту з ПДВ на підставі не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки вказані видаткові накладні, а також надані суду копії договорів, рахунків до оплати, не є достатніми доказами, що підтверджують факт отримання позивачем товарів від ТОВ Зерно-Світ» у розумінні положень пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Також, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що під час розгляду цієї справи ТОВ «Компанія «Агростар» так і не надало належних доказів (товарних чеків або інших розрахункових документів), що засвідчують факт сплати позивачем податку на додану вартість у зв'язку з придбанням ним товарів у ТОВ Зерно-Світ», який ним же віднесено до податкового кредиту.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агростар» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.