Справа: № 810/4191/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
при секретарі: Молодець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «БЦМР» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «БЦМР» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004992201/2386 від 03.07.2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ від 03.06.2014 №889 (а.с.10) посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргадон» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, якою встановлено порушення позивачем положень п.п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено безпідставне формування податкового кредиту за наслідками безтоварних операцій із ТОВ «Аргадон» на загальну суму 132588 грн., за результатами чого було складено Акт від 18.06.2014 року №2014/10-02-22-09/37866098/62 (а.с.11-32).
У зв'язку з встановленими порушеннями ПП «БЦМР», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004992201/2386 від 03.07.2014 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 132588 грн. за основним платежем, та на 33147 грн. за штрафними санкціями (а.с.38).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0004992201/2386 від 03.07.2014 року протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його оскарження.
Податковий орган, приймаючи дане податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Аргадон», оскільки фінансово-господарські відносини між ПП «БЦМР» та ТОВ «Аргадон» вчинені з метою отримання податкової вигоди.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Аргадон» укладено договір поставки товарів №18 від 01.06.2013 року (а.с.40-41), за умовами якого постачальник ТОВ «Аргадон» зобов'язується поставляти, а покупець ПП «БЦМР» - приймати та оплачувати товар. Поставка здійснюється транспортом і за рахунок постачальника. Якість товару підтверджується наявністю сертифіката відповідності та інших документів, передбачених для відповідного товару чинним в Україні законодавством. Ціна договору складається із суми накладних, поставленого товару покупцю за весь період дії договору. Розрахунок проводиться за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за товар здійснюється протягом 345 днів з моменту отримання товару, або авансом при домовленості сторін. Строк дії договору - до 31.12.2015 року. За вказаним договором підприємство придбало фарбу, крафт ламінований, крафт-папір та клапани для мішків.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аргадон», в тому числі копії наступних документів: видаткові накладні (а.с.42-46, 131-137, 150); товарно-транспортні накладні (а.с.48-52, 151); податкові накладні (а.с.54-59); декларації із податку на додану вартість за січень 2014 року (а.с.60) із додатком №5 (а.с.166-167) та докази її прийняття податковим органом (а.с.116); податкової декларації із податку на додану вартість товариства «Аргадон» за січень 2014 року (а.с.164-165) із додатком №5 (а.с.168-173); сертифікати якості (а.с.153-158); обороти по рахункам (а.с.117-118, 121-124); оборотно-сальдові відомості (а.с.119-120, 125); накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.126); накладні на передачу готової продукції (а.с.127); калькуляцію собівартості продукції (а.с.128-130); договір оренди приміщення та акт прийому-передачі (а.с.144-145, 146), та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аргадон», з урахуванням самого змісту господарських операцій, їх подальшого використання у господарській діяльності та видів діяльності позивача та його контрагента.
Також, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не спростовано апелянтом.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки Акта ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 року №204/05-64-15-01/38586997 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аргадон» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками, контрагентами-покупцями за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року», та на інформацію про діяльність контрагентів ТОВ «Аргадон», як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0004992201/2386 від 03.07.2014 року, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 31.07.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.