Справа: № 810/1664/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
при секретарі: Молодець К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007082202 та №0007092202 від 16.10.2013 року (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Броварської ОДПІ від 18.09.2013 №276, посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Мем-Фіс» за червень 2013 року, якою встановлено порушення позивачем положень п.139.1.9 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 125895,00 грн., п.198.6 ст.198 ПК України, та до заниження податку на додану вартість на суму 201825,00 грн., за результатами чого було складено Акт від 25.09.2013 №170/22-02/21651322.
У зв'язку з встановленими порушеннями Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 №0007082202 та №0007092202, якими позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 302 738,00 грн., та з податку на прибуток у розмірі 188 842,00 грн. відповідно.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення №0007082202 та №0007092202 від 16.10.2013 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх оскарження.
Податковий орган, приймаючи дані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з ПП «Мем-Фіс», оскільки фінансово-господарські відносини між ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та ПП «Мем-Фіс» вчинені з метою отримання податкової вигоди.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Мем-Фіс» (експедитор) 30.12.2011 року було укладено Договір №У-308-12 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого експедитор брав на себе зобов'язання надавати позивачу транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України. На виконання зазначеного договору ПП «Мем-Фіс» у червні 2013 року надавало позивачу послуги експедирування, що підтверджується копіями документів, наявних в матеріалах справи.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ПП «Мем-Фіс», в тому числі: податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові декларації та розшифровки до них, банківські довідки на підтвердження вихідних платежів тощо, які містять усі обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Мем-Фіс», з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагента ПП «Мем-Фіс».
Також, на момент здійснення господарських операцій та на час розгляду справи, позивач та його контрагент належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не спростовано апелянтом.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки Акта Дніпродзержинської ОДПІ «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Мем-Фіс» з питань фінансово-господарських відносин та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» за період з квітня 2012 року по серпень 2012 року», як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0007082202 та №0007092202 від 16.10.2013 року, які є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 28.04.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.