Справа: № 826/12973/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Вівдиченко Т.Р.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову № 000015 про накладення штрафних санкцій, прийняту 11 березня 2014 року інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві стосовно ТОВ «Гренландія».
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період із 25 по 31 грудня 2013 року проведено позапланову поєднану перевірку з питань відповідності продукції: прального порошку ТМ «Alenka», маса 450 гр., дата виготовлення червень 2012 року, що вводиться в обіг позивачем, вимогам Технічного регламенту мийних засобів та Закону України «Про державний ринковий нагляді і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон), за результатами якої 31 грудня 2013 року складено акт перевірки характеристик продукції № 000227.
На підставі акту перевірки, 31 грудня 2013 року відповідачем складено протокол про виявлене (і) порушення вимог ст. 44 Закону та ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Крім того, на підставі акту перевірки 11 березня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача, за порушення п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону, накладено штраф у розмірі 25500,00 грн.
20 травня 2014 року відповідачем прийнято рішення, яким обмежено надання продукції (прального порошку) на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, тимчасово заборонено надання продукції на ринку відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону.
Позивач, вважаючи дані рішення відповідача неправомірними, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно ч.ч. 3, 6, 17 ст. 23 Закону, органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Згідно з ч.ч. 7-9 ст. 23 Закону, під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо); 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; 9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у ч. 7 цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.
Виїзні перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання; 2) у місцях використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію (якщо відповідність продукції деяким встановленим вимогам може бути оцінена лише під час таких дій); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, перевірку позивача проведено за наявності направлення на проведення перевірки від 05 листопада 2013 року № 000353, яке законним представником позивача отримано під розписку 25 грудня 2013 року, що підтверджується записом, зробленим на зворотному боці такого направлення.
Зі змісту направлення вбачається, що позивачу запропоновано надати відповідні копії документів на підтвердження дотримання вимог законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження про продукцію, щодо якої проводиться перевірка.
Так, факт направлення зазначених пояснень відповідачу підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист, на якому проставлено штамп відповідного відділення поштового зв'язку, який, у свою чергу, є підтвердженням отримання таким поштовим відділенням цінного листа та його подальшого направлення адресату.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зазначено, що позивач є особою, яка ввела продукцію в обіг.
Такі доводи відповідача ґрунтуються на ч. 7 ст. 8 Закону, згідно з якою, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.
Поряд з цим, обставин та доказів на їх обґрунтування, які б свідчили, що позивач є суб'єктом господарювання у ланцюгу постачання продукції, відповідачем суду не надано.
Зокрема, подані відповідачем до суду 10 жовтня 2014 року матеріали не містять доказів того, на підставі яких документів встановлено передачу продукції саме позивачу, зокрема, відповідних договорів на поставку продукції, а також супровідної документації, на підставі яких можливо було б достовірно встановити дату виготовлення продукції.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Враховуючи наведені обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність прийняття оскаржуваних рішень відповідачем та необхідність їх скасування.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 26.01.2015р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.