04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" січня 2015 р. Справа№ 910/21355/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
за участю представників
від позивача: Настиченко В.А. - дов. від 14.10.2014 року № 1410/2014/1
від відповідача: Головатий В.І. - дов. від 02.10.2014 року № 66
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року
у справі № 910/21355/14 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Приватного підприємства „Шериф-Безпека" (м. Київ)
до Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України (м. Київ)
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 166 781 грн. 58 коп.
До господарського суду міста Києва звернулося Приватне підприємство „Шериф-Безпека" з позовом до Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у розмірі 135 468 грн. 79 коп., інфляційних збитків в розмірі 13 595 грн. 32 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 367 грн. 61 коп., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати в розмірі 15 349 грн. 86 коп.
Рішенням від 12.11.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ДП КМЗ МОУ на користь ПП „Шериф-Безпека" 166 781 грн. 58 коп., з яких 135 468 грн. 79 коп. сума основної заборгованості, 13 595 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 2 367 грн. 61 коп. 3% річних та 15 349 грн. 86 коп. пені і 3 335 грн. 62 коп. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ДП КМЗ МОУ звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року по справі № 910/21355/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2014 року апеляційна скарга ДП КМЗ МОУ була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/21355/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 28.10.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2013 року Приватне підприємство „Шериф-Безпека" (виконавець) та Державне підприємство Київський механічний завод Міністерства оборони України (замовник) уклали договір № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, відповідно до умов якого сторони погодили, що предметом договору є надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму на території Замовника, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Вінницька, 14/39.
Згідно з пп. 3.1.2 договору від 01.10.2013 року № 516.А замовник зобов'язався вчасно та в повному об'ємі, в терміни та на умовах, визначених договором, проводити необхідні платежі й розрахунки за здійснені позивачем послуги.
П. 4.1 договору від 01.10.2013 року № 516.А визначено, що оплата послуг виконавця, відповідно до умов договору складає 17 500 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг з підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму.
Відповідач зобов'язався оплачувати охоронні послуги згідно з п. 4.2 договору авансом не пізніше 15-го числа поточного місяця.
Згідно з п. 4.3 договору від 01.10.2013 року № 516.А послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5-ти днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані, чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.
Відповідно до п. 7.1 договору від 01.10.2013 року № 516.А цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до: 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Строк надання послуг: з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року (п. 7.1.1).
На виконання умов договору, відповідно до акту прийому-передачі території під охорону від 01.10.2013 року відповідач передав, а позивач прийняв територію під охорону.
Згідно з п. 7.1.2 якщо не менше ніж за 15 днів до закінчення строку договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах строком на шість місяців, без обмеження кількості пролонгацій.
Оскільки суду не було подано доказів заперечень щодо продовження дії договору від 01.10.2013 року № 516.А, поданих до 16.12.2013 року, то він вважається пролонгованим до 30.06.2014 року.
02.06.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 01.10.2013 року № 516.А про розірвання його з 10.06.2014 року з 09 год. 00 хв.
10.06.2014 року сторони підписали акт прийому-передачі території з-під охорони, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв територію з-під охорони, територію передано повністю відповідно до умов договору, зауважень до кількості і якості немає, замовник претензій щодо якості охорони не має.
На підтвердження факту надання послуг з охорони позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору від 01.10.2013 року № 516,А № ОУ-0000122 за листопад 2013 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000129 за грудень 2013 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000006 за січень 2014 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000019 за лютий 2014 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000030 за березень 2014 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000048 за квітень 2014 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000064 за травень 2014 року на 17 500 грн. без ПДВ, № ОУ-0000080 за послуги з охорони з 01.06.2014 по 09:00 10.06.2014 року на 5 468 грн. 79 коп. без ПДВ, які підписані обома сторонами без зауважень та претензій до них.
Відповідно до платіжного доручення віл 12.12.2013 року № 319 відповідачем сплачено ПП „Шериф-Безпека" за надані послуги 10 000 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що вищезазначені акти направлялися позивачу у додатках до вимоги від 22.01.2014 року № 2201-ШБ про сплату заборгованості в сумі 60 000 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0079 від 22.01.2014 та описом вкладення у цінний лист.
Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даному випадку, за умовами договору боржником є саме відповідач і він має зобов'язання вчинити на користь позивача дії по оплаті наданих послуг у розмірі 135 468 грн. 79 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем жодним чином не було спростовано наявності основної заборгованості перед позивачем.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з ДП КМЗ МОУ на користь ПП „Шериф-Безпека" 135 468 грн. 79 коп. заборгованості за надані послуги з охорони.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.5 договору від 01.10.2013 року № 516.А при простроченні проведення розрахунків за договором (розділу 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.
Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 15 349 грн. 86 коп. за період з 16.11.2013 року до 02.10.2014 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 15 349 грн. 86 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 13 595 грн. 32 коп. за період з листопада 2013 року до серпня 2014 року та 3% річних в розмірі 2 367 грн. 61 коп. за період з 16.11.2013 року до 02.10.2014 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 13 595 грн. 32 коп. та 3% річних в розмірі 2 367 грн. 61 коп.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання відповідача на те, що договір від 01.10.2013 року № 516.А не відповідає змісту, оскільки п. 5.2 не передбачено будь-якої відповідальності за завдані відповідачу збитки з огляду на наступне.
Враховуючи положення ст. 204 ЦК України, якою встановлюється, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг з охорони виникають з підписаного ним договору від 01.10.2014 року № 516.А незалежно від інших обставин, оскільки такий договір є чинним та не оспорювався відповідачем у судовому порядку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/21355/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/21355/14 залишити без змін.
3. Справу № 910/21355/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__23.01.2015 р.__
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім