20.01.15 Справа № 904/9854/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА", м. Харків
до Відповідача-1 - публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ", м. Дніпропетровськ
Відповідача - 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ", м. Донецьк
про визнання недійсним договору поставки №911 від 15.11.2012
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання Капля К.І.
Представники:
від позивача: Шейко В.І., довіреність №27 від 01.12.2014
від відповідача-1: Сириця І.Ю., довіреність №49 від 03.12.2014
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА" (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" (надалі - Відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" (надалі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки №911 від 15.11.2012.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
В судовому засіданні 13.01.2015 розгляд справи був відкладений на 20.01.2015, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників Сторін та необхідністю витребувати додаткові документи до матеріалів справи, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В позовній заяві Позивач, керуючись нормами Господарського та Цивільного кодексів України, просить суд визнати недійсним договір поставки №911 від 15.11.2012 укладений між публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" (Відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" (Відповідачем-2), посилаючись на те, що вищевказаний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства так, як не мав мети досягнути правового результату задекларованого у тексті договору, в зв'язку з чим має бути визнаний недійсним. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач долучив до позовної заяви наступні документи: договір поставки №911 від 15.11.2012, договір поруки б/н від 30.09.2013, акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.04.2014, лист товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" вих. б/н від 21.04.2014.
Відповідач-2 (товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ") у призначені на 13.01.2015 та 20.01.2015 судові засідання на з'явився; відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Відповідача-2 (товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ") станом на 11.12.2014, місцезнаходження юридичної особи: 83071, Донецька обл., місто Донецьк, вулиця Вахрушева, будинок 50.
Враховуючи те, що Відповідач-2 знаходиться на тимчасово окупованій території, господарським судом Дніпропетровської області розміщено інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Дніпропетровської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується роздрукованою сторінкою з мережі Інтернет (а.с. 28), на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду по справі №904/9854/14, зазначаєтьчя дата розміщення інформації (14.01.2015), прізвище та ініціали судді (Соловйова А.Є.), у провадженні якої знаходиться відповідна справа.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4. п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 „Про Закон України „Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО" (зі змінами та доповненнями), учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, якщо за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Оскільки неможливість присутності в судових засіданнях представників Відповідача -2 документально підтверджена не була, надані Позивачем та Відповідачем-1 матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача - 2 за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні, призначеному на 20.01.2015, Відповідач -1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, надав заперечення вих. б/н від 19.01.2015 на позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА" до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" про визнання недійсним договору поставки №911 від 15.11.2012, в яких просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити; надав для огляду в судовому засіданні оригінали первинних документів які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договором поставки №911 від 15.11.2012.
У судовому засіданні 20.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1, господарський суд, -
11.12.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА" (надалі - Позивач, Поручитель) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" (надалі - Відповідач-1, Боржник) та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" (надалі - Відповідач-2, Кредитор) про визнання недійсним договору поставки №911 від 15.11.2012, укладеного між публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ".
В обґрунтування позовних вимоги Позивачем зазначено наступне.
30.09.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТА" та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого, Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань Боржника, що виникли з договору №911 від 15.11.2012 (надалі - Договір) укладеного між Боржником та Кредитором, предметом якого є постачання брухту і відходів чорних металів - метали чорні вторинні та брухту і відходів кольорових металів і сплавів.
25.04.2014 на адресу Позивача надійшов лист від Відповідача-2 з вимогою відповідно до умов пункту 5.1.1 договору поруки від 30.09.2013 виконати за Боржника зобов'язання (які виникли за первинним договором №911 від 15.11.2012), а саме перерахувати на поточний рахунок Відповідача-2 суму простроченої Боржником заборгованості у розмірі 14 606,61 грн.
Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогою надати документи, що підтверджують факт виникнення заборгованості, однак вказані документи надані не були.
Самостійно провівши перевірку наявності фактичної заборгованості Відповідача-1 перед Відповідачем-2, що виникла при виконанні сторонами умов договору №911 від 15.11.2012 адміністрація Позивача зробила висновки про фіктивність вказаного договору, а саме:
- не маючи достатньо потужної транспортної бази - автомобілів - ломовозів Відповідач-2 не мав можливості поставити на адресу складу Відповідача-1 ту кількість металобрухту, яка була відображена у первинній документації до Договору. Крім того, Відповідач-1 у період дії договору №911 від 15.11.2012 не укладав з компаніями - перевізниками договорів на транспортування металобрухту в адресу покупця (Відповідача-1).
- в бухгалтерському та податковому обліку Відповідача-1 оприбуткування брухту отриманого за договором №911 від 15.11.2012 і розрахунки за його придбання відображені на підставі дефектних первинних документів. Документи є дефектними на тій підставі, що вони засвідчені підписом не встановлених на момент перевірки осіб.
- крім того документальних даних про те, що Відповідач-2 отримав від Відповідача-1 у результаті проведення господарської операції кошти, Позивачем від Відповідача-2 не отримано.
Враховуючи вищевикладене Позивач зробив висновок про те, що Відповідач-1 не розраховувався з Відповідачем-2 за нібито поставлений металобрухт, тобто дана господарська операція з придбання металобрухту існувала лише на папері і не мала мети досягти правового результату пов'язаного з придбанням передбаченого Договором Товару.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих Відповідачем-1 на вимогу суду в судове засідання, та заслухавши повноважних представників Позивача та Відповідача-1 в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до договору поставки №911 від 15.11.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" здійснило поставку публічному акціонерному товариству "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" лому і відходів чорних металів і сплавів на загальну суму 15 009 796,45 грн.
Металобрухт поставлявся на умовах поставки «CPT, склад Покупця», що передбачає включення вартості перевезення у вартість поставленого металобрухту. Умови поставки кожної партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Постачання лому і відходів чорних металів за вищевказаними договорами підтверджується наступними документами:
1) акти приймання металів чорних (вторинних), далі - приймально-здавальний акт;
2) акти походження металобрухту;
3) податкові накладні;
4) товарно-транспортні накладні.
Оригінали зазначених документів, що свідчать про проведення господарчої операції за весь період господарських відносин між Сторонами за договором поставки №911 від 15.11.2012 були надані для огляду суду представником Відповідача-1.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про металобрухт», п.2.6 розділу 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів приймання промислового металобрухту від юридичних осіб оформляється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт та актів приймання металобрухту є обов'язковим.
Як зазначалось вище, представником Відповідача-1 для огляду суду були надані приймально-здавальні акти на металобрухт, що був переданий Відповідачем-2 у власність Відповідача-1 за період дії договору поставки №911 від 15.11.2012.
Слід зазначити, що Відповідач-1 використовує спеціалізовану форму приймально-здавального акту, що містить такі реквізити:
- Дата заповнення,
- Брухтоотримувач,
- Брухтоздавач,
- Транспорт (державний номер),
- Номер дорожнього листа,
- Інфомацію про вантаж,
- Інформацію про вантажно-розвантажувальні роботи,
- Особистий підпис осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Вищевказані документи мають всі необхідні реквізити первинного документа, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:
- Назву документа (форми);
- Дата і місце складання;
- Назву підприємства, від імені якого складено документ;
- Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- Особистий підпис, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, документи, надані Відповідачем-2 покупцеві металобрухту (Відповідачу-1), повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких господарські операції можуть бути відображені в обліку підприємства.
Представником Відповідача-1 до суду надані для огляду товаро - транспортні накладні за період дії договору №911 від 15.11.2012, де зазначені автомобілі, які здійснювали перевезення вантажу, а саме металобрухту, що постачався Відповідачем-2 на адресу Відповідача-1.
Тобто заява Позивача про відсутність можливостей Сторін договору поставки №911 від 15.11.2012, перевезення металобрухту від Відповідача-2 на адресу Відповідача-1 не знайшли підтвердження.
Представником Відповідача-1 у розпорядження суду надані докази, що спростовують твердження Позивача про те, що первинні бухгалтерські документи (а саме акти приймання металів чорних (вторинних), акти походження металобрухту та товарно-транспортні накладні) є дефектними на тій підставі, що вони засвідчені підписом не встановленої особи.
Так зі сторони Відповідача-1 документи були підписані уповноваженою особою, а саме начальником Вінницького ВЗЦ публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ" Гнатієнко І.В. повноваження якого підтверджуються наказом про призначення на посаду та посадовою інструкцією, а зі сторони Відповідача-2 документи були підписані також уповноваженою особою - директором Відповідача-2 Глуховим Ю.Б.
Представник Відповідача-1 надав суду оригінал Акту звіряння розрахунків станом на 01.04.2014 та довідку публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" вих. №28/9-18-1185 від 11.12.2014, що свідчать про те, що на виконання умов договору №911 від 15.11.2012 Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 було перераховано 15 024 403,06 грн.
Несплаченою залишилась лише заборгованість за поставлений металобрухт у сумі 14 606,61 грн.
Таким чином, висновок Позивача щодо безкоштовного придбання Відповідачем-1 металобрухту у Відповідача-2 є безпідставним.
Як було встановлено у судовому засіданні вартість придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТ-КОМ" Товару відображена публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ" в бухгалтерському обліку і у складі витрат і податкового кредиту по податку на додану вартість в податковому обліку.
Вказаний Товар був використаний Відповідачем-1 у своїй господарській діяльності, що відповідає положенням п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до яких господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, направлена на отримання доходу і здійснювана такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.
Слід зазначити, що отриманий в межах договору №911 від 15.11.2012, Товар Відповідача-1 було реалізовано наступному контрагенту - ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ», про що Відповідачем-1 були надані докази у якості довідки № 08/3932 від 15.12.2014.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).
Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до п 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно- правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з нихнамагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Таким чином, позивачем, відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів того, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину.
За вказаних обставин суд доходить висновку, що договір №911 від 15.11.2012 був спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків, він створив цивільно-правові наслідки, у зв'язку з чим підстави для визнання його недійсним, відсутні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При звернені Позивача до господарського суду Дніпропетровської області із позовом який містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір мав становити 1 218,00 грн.
В той же час, на підтвердження оплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, Позивачем до позовної заяви додано оригінали платіжних доручень №1475 від 07.11.2014 та №1490 від 07.11.2014 на загальну суму 3045,00 грн.
Виходячи з викладеного вище, сума надмірно сплаченого судового збору становить 1 827,00 грн., та підлягає поверненню з державного бюджету України Позивачу, на підставі ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 26.01.2015.
Суддя А.Є. Соловйова