Справа № 822/4871/14
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
22 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанов ,
Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі звернулось в суд з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанов про накладення штрафу від 29.10.2014 та від 06.11.2014 ВП №39730004.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Позивач не погодившись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року і прийняття нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, 02.12.2011 року Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист №2-А-6536/2011 року, відповідно до якого зобов'язано УПФ України в Дунаєвецькому районі здійснити перерахунок та виплату пенсії інваліду 2-ї групи Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2, з 01 травня 2011 року по день припинення права на таку допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Коцубаєм Ю.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №39730004 від 10 вересня 2013 року та зобов'язано боржника (позивача) виконати постанову суду у спосіб та в порядку, що визначені виконавчим документом.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Управлінням Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі було направлено до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Хмельницькій області лист в якому повідомлено відповідача про те, що ОСОБА_2 здійснено нарахування пенсії з 01.05.2011 по 22.07.2011 як інваліду 2-ї групи Чорнобильської катастрофи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 та ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щомісячної додаткової пенсії в розмірі - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, що становить 15298,28 грн. Зазначено, що дані кошти будуть виплачені при фінансування з Державного бюджету України.
За невиконання боржником рішення Дунаєвецького районного суду №2-А-6536 (виконавчий лист №2-А-6536 від 02.12.2011) в частині виплати нарахованої суми заборгованості (пенсії), відповідно до статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" 29.10.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесена постанова про накладення на управління ПФУ в Дунаєвецькому районі штрафу в розмірі 680,00 грн.
29.10.2014 Управлінню Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі направлена вимога головного державного виконавця №4059, якою позивача зобов'язано в строк до 05.11.2014 виконати рішення суду у спосіб та порядок визначений виконавчим документом.
За невиконання боржником (УПФ України в Дунаєвецькому районі) рішення Дунаєвецького районного суду №2-А-6536 (виконавчий лист №2-А-6536 від 02.12.2011) в частині виплати нарахованої суми заборгованості (пенсії), відповідно до статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесена постанова про накладення на управління ПФУ в Дунаєвецькому районі штрафу в розмірі 1360,00 грн.
Не погоджуючись із вищевказаними постановами, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з приписів Закону України "Про виконавче провадження", а також відсутності у позивача поважних причин для невиконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Згідно з ч.1 ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст.25 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також, відповідно до ст.75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно з положеннями ст.89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Зі змісту постанови про накладення штрафу вбачається, що державним виконавцем накладено на позивача штраф за невиконання рішення суду без поважних причин у подвійному розмірі.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про невиконання посадовою особою відповідача обов'язку щодо перевірки поважності причин невиконання рішення суду, оскільки боржник посилався на неможливість виконання рішення суду через відсутність грошових коштів, що не може бути визнано поважною причиною, зокрема, з огляду на наступне.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду, але неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1. Державний орган влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права. Не можна, посилаючись на стверджуванні фінансові труднощі, яких зазнавала держава, перешкоджати заявникові отримати вигоду від ухваленого на його користь судового рішення. Відсутність бюджетних коштів не може виправдати таке упущення («Іммобільяре Саффі» проти Італії» [GC], N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V, «Бурдов проти Росії» (Заява N 59498/00) від 07.05.2002, Войтенко проти України» (Заява N 18966/02) від 29.06.2004 року).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями ст.8 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність грошових коштів у боржника не може бути підставою для неможливості державним органом виконати рішення про повернення боргу перед громадянином.
Отже, враховуючи те, що Управлінням без поважних причин не було виконано рішення суду, державним виконавцем прийнято постанови про накладення штрафу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар