ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 січня 2015 року 15:40 № 826/18300/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Саніна Б.В., Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій
до Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України
про визнання неправомірними та скасування в частині висновків аудиторського звіту,
за участю:
представник позивача: Чернишевський А.В.;
представник позивача: Щеглюк Б.П.;
представник відповідача: Шпиталь О.Ю.;
представник відповідача: Бородін А.Д.;
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.01.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування висновків аудиторського звіту від 28.08.2014 № 234/1/0/39 в частині переплати компенсації податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 342 524,06 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 13.01.2015, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткові письмові пояснення, що наявні в матеріалах справи.
Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись при цьому, в тому числі, на те, що висновки аудиторського звіту не порушують прав позивача як такі, що носять рекомендаційних характер.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
В період з 01.07.2014 по 28.08.2014 Відділом аудиту у сфері використання бюджетних коштів управління аудиту в бюджетній сфері Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України проведено фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності Військового інституту телекомунікації та інформатизації Державного університету телекомунікації за період 01.01.2011 по 01.07.2014.
За результатами аудиту складено аудиторській звіт № 234/1/0/39 від 28.08.2014 (надалі - Звіт). На сторінках 29-31 Звіту відповідач зазначає, що позивач порушив вимоги п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошовою забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (надалі - Порядок) та вимоги п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153.
Згідно аудиторського звіту позивачем допущено неправомірну виплату компенсації податку на доходи фізичних осіб, яку мали отримати військовослужбовці у день звільнення з лав Збройних Сил України, проте у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках позивача звільнені службовці фактично отримали виплату після дня звільнення з лав Збройних Сил України в розмірі 342 524,06 грн.
Позивач, не погоджуючись із зазначеними висновками відповідача, що викладені в аудиторському звіті, надіслав до Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України коментарі, після чого на почтову адресу позивача надійшов лист від Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України від 23.09.2014 № 234/4364, у якому зазначено, що дані коментарі не приймаються.
За таких обставин, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.
Постановою КМУ від 28.11.2011 № 1001 затверджено Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерства, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 3 цього Порядку в центральному органі виконавчої влади для проведення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту.
В структурі Міністерства оборони України діє, втому числі, Управління аудиту в бюджетній сфері Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, яке є бюджетною установою і належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 3 Положення про Управління основним завдання його є надання суб'єктивних і незалежних рекомендацій щодо: функціонування внутрішнього контролю та його удосконалення, удосконалення системи управління фінансовими та матеріальними ресурсами, запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного використання бюджетних коштів, тощо.
Законодавством, яке регулює порядок та наслідки проведення контрольних заходів не передбачено надсилання до підконтрольної установи відповідного листа-вимоги, а передбачено відповідно до п. 7.1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту» від 04.10.2011, № 1247 забезпечення організації здійснення моніторингу впровадження рекомендацій шляхом встановлення вимоги у внутрішніх документах з питань проведення внутрішнього аудиту для того, щоб впевнитися в тому, що відповідальні за діяльність розпочали ефективні дії, спрямовані на їх виконання.
Відповідно п. 17 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» затвердженого постановою Верховної ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Суд зазначає, що відповідач своїми діями по проведенню аудиторської перевірки та складанню аудиторського звіту відносно позивача не порушив його права чи законні інтереси, оскільки такий звіт є лише формою фіксації порушень фінансово-господарської діяльності. Складання аудиторського звіту є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам звіт не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права позивача.
Висновки аудиторського звіту носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер та не породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин .
Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка звіту, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного суду України, що викладена в постановах від 10.09.2013 (а.с. 180 - 183 том ІІ), яка відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для суду.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
судді Б.В. Санін
Т.О. Скочок
Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015.