ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
21 січня 2015 року Справа № 813/8216/14
10 год. 43 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 7
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.
за участю представників сторін:
від позивача - Яринич А.Я.
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інституту Проектування «Комфортбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002592201 від 14.10.2014 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інституту Проектування «Комфортбуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002592201 від 14.10.2014 року.
Ухвалою від 04.12.2014 року відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що фінансові - господарські операції позивача з ТзОВ «Інтербуд - центр» підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Вказує на те, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Інтербуд - центр» було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платника податків. Крім того зазначають, що податковим органом не було наведено жодного доказу, який би доводив, що господарські операції між ТзОВ «ІП «Комфортбуд» та ТзОВ «Інтербуд - центр» не відбулися.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить позов задоволити.
Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що позивачем в порушенні п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит, за січень 2014 року на 36650, 0 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 року на 36650, 0 грн. Зазначають, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Крім того вказують на те, що в актах приймання - передачі виконаних робіт не конкретизовано, які роботи виконані «Інтербуд - центр», відсутня інформація про використанні матеріали, кількість залучених працівників, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин не прибуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши письмові заперечення на позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ІП «Комфортбуд» (код ЄДРПОУ 34259862) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Укрметалтрейдінг» (ЄДРПОУ 38398399) за вересень 2013 року та ТзОВ «Інтербуд - центр» (ЄДРПОУ - 38950646) за січень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 30.09.2014 року за № 1083/22-10/34259862 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: п. 198.1, п.п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження ПДВ за січень 2014 року по встановлених безтоварних операціях з ТОВ «Інтербуд - центр» на загальну суму 36650,0 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р»: від 14.10.2014 року № 0002592201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податок на додану вартість у розмірі 54975, 00 грн., з них основний платіж - 36650, 0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі - 18325, 0 грн.
Позивачем було оскаржено в адміністративному порядку дане податкове повідомлення рішення.
За результатами розгляду скарги ТзОВ «Інститут проектування «Комфортбуд», згідно з Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26.11.2014 року № 1328/10/13-01-10-08-05/1787, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 14.10.2014 року № 0002592201, а скаргу ТзОВ «Інститут проектування «Комфортбуд», без задоволення.
Так, в акті № 1083/22-10/34259862 зазначено, що за вересень 2013 року ТОВ ІП «Комфортбуд» задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 50971 грн., за січень 2014 року в сумі 46477 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за січень 2014 року встановлено його завищення на загальну суму 36650 грн., по встановлених безтоварних операціях з «Інтербуд - центр». У той же час, за висновком акту реальне здійснення таких операцій було неможливим.
При цьому, відповідач посилається на дані акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербуд - центр» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року № 530/26-58-22-07-17/38950646 від 27.05.2014 року, складеного ДПІ у Солом'янському районі Києва від 27.05.20114 року. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки), документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та не встановлено можливості надання послуг.
На підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Інтербуд - центр» позивачем до матеріалів справи подано договір № 2712131 на виконання проектних робіт від 27.12.2013 року, договір № 0501141 на виконання проектних робіт від 05.01.2014 року, договір № 1601141 на виконання проектних робіт від 16.01.2014 року, договір № 1601142 на виконання проектних робіт від 16.01.2014 року, договір на виконання проектних робіт №1701141 від 17.01.2014 року. Дані договори були укладені між ТзОВ «Інтербуд - центр» (виконавець) в особі директора Журавльова С.А та ТзОВ «ІП «Комфортбуд» (замовник) в особі директора Вишневського А.П.
На підтвердження фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з ТзОВ «Інтербуд - центр», позивач надав суду копії таких документів: акт № 290114-1 приймання - передачі виконаних робіт від 21.01.2014 року, акт № 290114-1 приймання - передачі виконаних робіт від 29.01.2014 року, акт № 300114-1 приймання - передачі виконаних робіт від 30.01.2014 року, акт № 310114-1 приймання - передачі виконаних робіт від 31.01.2014 року, акт № 310114-2 приймання - передачі виконаних робіт від 31.01.2014 року, акт № 310114-3 приймання - передачі виконаних робіт від 31.01.2014 року.
Позивач також надав суду копії податкових накладних № 1326 від 21.01.2014 р. на суму з ПДВ 38400, 00 грн., № 1331 від 29.01.2014 р. на суму з ПДВ 29100, 00 грн., № 1333 від 30.01.2014 р. на суму з ПДВ 36000, 00 грн., № 1337 від 31.01.2014 р. на суму з ПДВ 40800, 00 грн., № 1336 від 31.01.2014 р. на суму з ПДВ 36000, 00 грн., № 1335 від 31.01.2014 р. на суму з ПДВ 39600, 00 грн., отриманих від ТзОВ «Інтербуд - центр».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Окрім того, суд критично оцінює заперечення відповідача про те, що в актах приймання - передачі виконаних робіт не конкретизовано, які роботи виконані ТОВ «Інтербуд - центр», відсутня інформація про використані матеріали, кількість залучених працівників, а також не зазначено, в чому виражено їх результат, оскільки форма таких актів є довільною, в них значиться найменування наданих робіт, послуг та такі підписані та завірені печатками сторін договору.
У той же час, узявши до уваги аргументи відповідача, суд вважає за потрібне надати критичної оцінки таким доводам контролюючого органу, а саме з приводу протиправності діяльності позивача, які ґрунтуються виключно на даних акта про неможливість проведення зустрічної звірки (щодо ТзОВ "Інтербуд - центр"), що відображено в акті № 530/26-58-22-07017/ 38950646 від 27.05.2014 року.
На переконання суду, обґрунтування органом доходів і зборів висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства (та подальше позбавлення його права на податкові вигоди й притягнення до відповідальності) тими обставинами, які були зафіксовані в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, є безпідставним. Так, виходячи зі змісту Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначений виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. У зв'язку з чим, суд вважає, що сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення ним порушень податкового законодавства, а тим більше неможливість проведення зустрічних звірок не може свідчити про вчинення порушень податкового законодавства третіми особами (у даному випадку - позивачем).
Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки (як у випадку із ТзОВ "Інтербуд - центр") не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагента.
Суд вбачає за доцільне також наголосити на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачу не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Саппорт Сентр" проти Болгарії", п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.
А тому, допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість чи формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вбачає за необхідне вказати, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин позивача з ТзОВ "Інтербуд - центр" та наявності факту узгодженості його дій з таким контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента.
Посилання відповідачем в обґрунтування власної позиції лише на акт перевірки по контрагенту не може свідчити про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих ТзОВ "Інтербуд - центр" у зв'язку з виконанням проектних робіт (наданням послуг).
Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про безтоварність (фіктивність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Таким чином, орган державної податкової служби (відповідач) прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції, які відображені ТзОВ «ІП «Комфортбуд» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Інтербуд - центр» свідчать про нереальне вчинення операцій з придбання проектних робіт та про порушення позивачем ст. п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 року №0002592201 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.
Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задоволити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.10.2014 року № 0002592201.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Інститут Проектування «Комфортбуд» (код ЄДРПОУ 34259862, адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 186) суму сплаченого судового збору 182, 70 грн.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 26 січня 2015 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна