"20" січня 2015 р.Справа № 923/1302/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Херсонської області від 04 листопада 2014 року
у справі № 923/1302/14
за позовом Херсонської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про спонукання виконання договору оренди земельної ділянки,
встановив:
У вересні 2014 року Херсонська міська рада (далі-позивач) звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про спонукання виконання договору оренди земельної ділянки, а саме: зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0023 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом демонтажу торгівельного кіоску.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04 листопада 2014 року (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено в повному обсязі у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Як зазначив скаржник, на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 08.03.2008р. ним у встановлені договором та законодавством строк було надано на розгляд позивачу повідомлення про намір продовжити строк дії договору. Жодних листів-повідомлень щодо відмови в продовженні оренди від позивача не надходило. Про факт надання пропозиції продовжити строк дії договору свідчить саме рішення Орендодавця (позивача) про відмову у продовженні строку його дії.
Відповідач продовжив користуватись земельною ділянкою, вважаючи спірний договір продовженим, сплачуючи в бюджет щомісячно плату за оренду землі, торговий патент за адресою орендованої земельної ділянки.
Заперечень щодо отримання платежів за оренду позивачем не висувалося.
Рішення Херсонської міської ради від 22.11.2013р. №1236, яким скаржнику було відмовлено у продовженні дії договору оренди, за твердженнями останнього, не надсилалось і було винесено з порушенням норми ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення дії спірного договору (28.12.2013р.) залишалось більше одного місяця і скаржник мав переважне право повторно звернутись до позивача з пропозицією поновлення строку його дії.
Тобто, на думку скаржника, зазначене рішення було винесено передчасно і цим рішенням було обмежено переважне право відповідача на продовження строку дії договору оренди.
Господарським судом помилково не були застосовані до спірних правовідносин норми ст.33 Закону України «Про оренду землі» та ст.181 Господарського кодексу України, оскільки з урахуванням цих норм суд мав відмовити у задоволенні позову через порушення позивачем умов договору оренди, що проявилось у неповідомленні відповідача про прийняття рішення щодо відмови у продовженні договору оренди, передчасному винесенні рішення від 22.11.2013р. №1236, яким відмовлено у продовженні дії договору оренди, а також прийнятті коштів за орендну плату.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку свого представника в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
Скаржник також не був присутнім в судовому засіданні та не сповістив суд про причини неявки.
При прийнятті апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 до провадження, апеляційний господарський суд ухвалою від 15.12.2014р. попередив сторони, що незабезпечення в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.03.2008р. між Херсонською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Херсонському міському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в книзі 4АА002457 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 23.04.2008 р. за №040871300084.
Відповідно до п.2 вказаного договору відповідачу передано земельну ділянку, загальною площею 0,0023 га, у тому числі: ділянку площею 0,0012 га - під спорудами; ділянку, площею 0,0011 га під проїздами, проходами та площадками, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Згідно з п.8 договору оренди його укладено на 1 рік строком до 28.12.2008р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.
Додатковими угодами від 12.12.2008р., 01.03.2010р., 30.12.2011р. строк дії договору оренди земельної ділянки поновлювався, зокрема, додатковою угодою від 30.12.2011 р. договір оренди поновлено на два роки до 28.12.2013 року.
22.11.2013р. рішенням Херсонської міської ради №1236 ФОП ОСОБА_2 відмовлено у поновлені договору оренди земельної ділянки, зобов'язано орендаря звільнити земельну ділянку та передати її орендодавцю на умовах, визначених договором.
13.01.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-повідомлення разом з копією рішення Херсонської міської ради від 22.11.2013р. №1236, однак відповідачем цей лист-повідомлення не отримано та повернуто поштою на адресу позивача 14.02.2014р. з відміткою «із закінченням терміну зберігання».
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено порядок поновлення договору оренди землі. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з вимогою про поновлення договору оренди землі, проект додаткової угоди про умови продовження дії договору оренди земельної ділянки також ним не подавався.
Враховуючи те, що позивачем до закінчення строку договору оренди було прийнято рішення про відмову в поновлені договору і протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідачеві було надіслано листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, цей договір на підставі ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» не вважається поновленим і строк його дії є закінченим.
Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.31 вказаного Закону).
Пунктом 37 спірного договору оренди також встановлено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Тобто, спірний договір оренди земельної ділянки вважається припиненим.
Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено наслідки припинення договору оренди землі. Орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до п.21 договору оренди після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Виходячи з приписів вказаної статті, твердження скаржника щодо сплати ним на протязі 2014 року орендної плати за земельну ділянку не свідчить про те, що спірний договір є продовженим, оскільки відповідач використовує земельну ділянку незаконно, після припинення дії договору у встановленому законом порядку.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову Херсонської міської ради, оскільки на момент розгляду справи господарським судом та прийняття оскарженого рішення в матеріалах справи відсутні докази стосовно повернення відповідачем земельної ділянки, на якій без правових підстав знаходиться майно відповідача (кіоск).
При розгляді справи судом апеляційної інстанції скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які скаржник посилався, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 04 листопада 2014 року у справі №923/1302/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015р.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Бєляновський В.В.
Мишкіна М.А.