01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
0,2
22.01.15 № 910/996/15-г.
Суддя Ващенко Т.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"
до 1. Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп"
про визнання недійсними договорів і визнання права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп» про визнання недійсними договорів і визнання права власності, та клопотанням про відстрочення сплати належного до сплати судового збору в рамках справи про банкрутство № 5011-15/10488-2012 до ухвалення судового рішення у справі.
Подана Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» позовна заява про визнання недійсними договорів і визнання права власності не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
При цьому, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено об'єкти, з яких судовий збір не справляється, а ст. 5 вказаного Закону визначено суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору.
Вказана позовна заява № 02-01/2204 від 19.01.15. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» не підпадають під перелік, встановлений вищезазначеними статтями, а отже, позивач не звільнене від сплати судового збору.
Положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачають можливість відстрочення сплати судового збору за подачу позову на підставі відповідної ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.15. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відстрочення до ухвалення судового рішення сплати судового збору за подачу позовної заяви до ухвалення судового рішення у вказаній справі за подачу позовної заяви до Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Менеджмент Груп» про визнання недійсними договорів і визнання права власності.
Відтак, за подачу даної позовної заяви заявник був зобов'язаний сплатити судовий збір.
Проте, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, при цьому не подав жодних доказів сплати судового збору.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, тому дана позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Повторно суд відзначає, що за приписами п. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 вказаного Закону, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Разом з тим, договори, які заявник просить визнати недійсними не були вчинені боржником, а пред'явлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбізнесвіза» вимоги про визнання недійсними договорів і визнання права власності не є майновим спором з вимогами до боржника.
Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом.
Суддя Т.М. Ващенко