12 січня 2015 року 810/7205/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс Насташка"
доРеєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро"
проскасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс Насташка" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" про скасування рішень про державу реєстрацію та їх обтяжень від 05.03.2014 №11412005, від 05.03.2014 №11406382, від 05.03.2014 №11397370, від 04.03.2014 №11388673, від 21.05.2014 №13219895, від 04.03.2014 №11377927, від 05.03.2014 №11406382, від 04.03.2014 №11386598, від 13.05.2014 №12997463, від 13.05.2014 №12998153, від 21.05.2014 №13220383, від 21.05.2014 №13220159, від 21.05.2014 №13221002, від 05.03.2014 №11413619, від 05.03.2014 №11413213, від 13.05.2014 №12997844, від 04.03.2014 №11389132 та про зобов'язання скасувати рішення по реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ "Озерна-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято без додержання вимог ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині не проведення перевірки на відповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме при прийнятті рішень не було перевірено подані на реєстрацію договори оренди на відповідність вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Так, позивач зазначив, що у поданих на реєстрацію договорів оренди відсутня істотна умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За вказаних обставин, на думку позивача, оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Третя особа позов не визнала, надала суду письмові пояснення, в яких просила суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що дії реєстраційної служби є правомірними, оскільки державна реєстрація договорів оренди ніяким чином не порушують права та інтереси позивача.
Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.
Представники позивача та третьої особи до початку розгляду справи по суті подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що в грудні 2012 року між ТОВ "Озерна-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 укладено договори оренди щодо належних вказаним особам на праві власності земельних ділянок строком на п'ять років в адміністративних межах Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.
У 2014 році до Реєстраційної служи Рокитнянського районного управління юстиції Київської області для проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок третьою особою було подано договори оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ "Озерна-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.
Рішеннями про державу реєстрацію та їх обтяжень від 05.03.2014 №11412005, від 05.03.2014 №11406382, від 05.03.2014 №11397370, від 04.03.2014 №11388673, від 21.05.2014 №13219895, від 04.03.2014 №11377927, від 05.03.2014 №11406382, від 04.03.2014 №11386598, від 13.05.2014 №12997463, від 13.05.2014 №12998153, від 21.05.2014 №13220383, від 21.05.2014 №13220159, від 21.05.2014 №13221002, від 05.03.2014 №11413619, від 05.03.2014 №11413213, від 13.05.2014 №12997844, від 04.03.2014 №11389132 проведено державну реєстрацію іншого речового права - право оренди земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.
Однак, не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до визначень ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №868), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 13 Порядку №868 визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Згідно п. 15 Порядку №868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Пунктом 20 Порядку №868 визначено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Згідно п. 28 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У п. 37 Порядку №868 визначено документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, у підпункту 1 якого зазначено, зокрема, що такими є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
При цьому, частиною 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Судом встановлено, що подані на реєстрацію документи відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а заявлене право оренди земельних ділянок підлягає державній реєстрації відповідно до вказаного вище Закону.
До того ж, на час прийняття відповідачем рішень, останньому не надано доказів визнання договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ "Озерна-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, недійсними у судовому порядку. Таких доказів не надано і суду під час розгляду справи.
Отже, підстав для відмови в державній реєстрації прав за заявами ТОВ "Озерна-Агро" та наданими договорами оренди з доданими до них документами судом не встановлено, а позивачем не наведено.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що фактично позивач не погоджується із самими договорами оренди землі, оскільки на його думку дані договори не відповідають вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" щодо відсутності в останніх істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. При цьому, позивач не є власником, орендодавцем чи орендарем земельних ділянок.
Суд зазначає, що рішення відповідача про державу реєстрацію та їх обтяжень від 05.03.2014 №11412005, від 05.03.2014 №11406382, від 05.03.2014 №11397370, від 04.03.2014 №11388673, від 21.05.2014 №13219895, від 04.03.2014 №11377927, від 05.03.2014 №11406382, від 04.03.2014 №11386598, від 13.05.2014 №12997463, від 13.05.2014 №12998153, від 21.05.2014 №13220383, від 21.05.2014 №13220159, від 21.05.2014 №13221002, від 05.03.2014 №11413619, від 05.03.2014 №11413213, від 13.05.2014 №12997844, від 04.03.2014 №11389132, які оскаржують ся позивачем у цій справі, не є актом індивідуальної дії по відношенню до позивача і не створюють для позивача прав та/чи обов'язків. Таке рішення стосується безпосередньо прав лише третьої особи по справі та орендодавців.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та не можуть бути підставами для задоволення цього позову.
Із позовної заяви вбачається, що позивач шляхом пред'явлення адміністративного позову з таким предметом оскарження фактично оспорює право іншої особи на користування земельними ділянками або законність набуття іншими особами права користування цими земельними ділянками і намагається вирішити цей спір в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права, всупереч передбачених законом способів захисту цивільних прав, уникнувши спору про право, а шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який не має жодного юридичного інтересу до предмету спору і лише здійснює державну реєстрацію.
Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв'язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст.8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає, що у даному випадку захист порушеного права повинен здійснюватися у спосіб, визначений Цивільним кодексом України та іншими законами, наприклад, вимогою про визнання права, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, шляхом пред'явлення позову в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Отже, захист порушеного права позивача може бути здійснено шляхом пред'явлення позову у порядку цивільного судочинства з іншим предметом оскарження.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожній особі надається право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Верховний суд України, проаналізувавши положення частини першої статті 2 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в своїй постанові від 10.04.2012 висловив наступну правову позицію: "Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушено цим рішенням. Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові. Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи".
Однак, обставин, які б свідчили б про порушення прав ТОВ "Агропромисловий комплекс Насташка" діями державного реєстратора щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок позивачем не доведено.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи докази по даній справі, які були добуті та досліджені під час розгляду справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи доведено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах визначених повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 128, 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс Насташка" - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.